Етика бібліотечного працівника

Мовний етикет включає в себе форми звернень і привітань, відносини між виступаючими і слухачами, систему жестів, міміки.

Правила бібліотечного етикету були розроблені вченими вже на початку 20 століття. В книзі Гофмана "Теорія і практика бібліотечної справи" (1924р. ) звертається увага на такі з них:

1. Бібліотекар в період роботи не повинен вести особистих розмов, виконувати сторонню роботу, а бути повністю в розпорядженні читача і приділяти йому максимум уваги;

2. Обслуговувати читача спокійно, обдумано, не беручись відразу за кілька справ;

3. Бібліотекар повинен отримувати задоволення від своєї праці, тоді проявляються всі його культурні якості - "дивись на читачів як на людей, а не як на "публіку". Тоді бібліотека стане місцем, про яке  населення  буде думати з  добрими почуттями.

4. Поради читачеві необхідно давати делікатно, виходячи з бажань їх отримувати. "Постійно проявляй готовність дати довідку і пораду, але роби це обережно, не нав'язуючись".

З роками правила бібліотечного етикету удосконалювались. В наш час вони характеризують форми доброзичливого спілкування  в бібліотечному середовищі, ввічливого відношення до відвідувачів бібліотеки та своїх колег.

Правила етикету особливо необхідні бібліотекареві в конфліктних  ситуаціях. В таких випадках вони служать захисним засобом працівника від образ і безтактності невихованих читачів.

Розглянемо важливі для бібліотеки етикетні вимоги. Важливою рисою бібліотекаря є ввічливість -   дотримання  правил пристойності, вихованість, делікатність. Ввічливість створює атмосферу доброзичливості, свідчить про високу культуру і повагу до оточуючих. В бібліотеці читачеві важливо, як з ним вітаються, яким тоном розмовляють, як виявляють ( і чи проявляють) готовність виконати його запит

Не менш важливим є те, як звучать слова подяки, пробачення.

Правила етикету вимагають від бібліотекаря  зустрічати відвідувачів привітною усмішкою. Відомо, що усмішка - одна із основних якостей культури людини. В багатьох країнах усмішка піднесена до рангу економічних категорій, оскільки без неї неможливо вирішити жодного ділового питання. Якщо в Японії керівник не усміхається підлеглим, його осуджують, а за переконанням фахівців без усмішки керівника знижується продуктивність праці на виробництві. "Усмішка на обличчі – любов в словах", - основний принцип культури спілкування цієї нації. Думаю, що така порада буде не зайвою в практиці бібліотечного обслуговування.

Якщо в бібліотеці під час спілкування з читачем виникло відчуття дискомфорту, нервовості, а, можливо, й ворожості, хто   перший   повинен   усміхнутися   і   виправити   негативну морально – психологічну ситуацію? Звичайно, бібліотекар. Ми знаємо, що інколи в бібліотеку приходять такі читачі, які своєю поведінкою, вживанням грубих висловлювань, псуванням книг чи крадіжкою змушують вдаватись до застосування адміністративних заходів. Тут, звичайно, усмішка недоречна. Якими ж нормами етикету тут можна скористатися? Відповісти грубістю на грубість? Але ж відомо, що зло породжує тільки зло. І  опуститися до рівня грубіяна бібліотекар ніяк не може. Навпаки, в цій ситуації необхідно згадати про коректність, вміння взяти себе в руки, триматися в рамках загальноприйнятих пристойностей.

Форма ввічливості – слова вдячності, вибачення. Хоча вони ні до чого не зобов'язують, але служать важливим фактором культури спілкування.

Знайомі всім ситуації:

   -"Вибачте, на жаль, цієї книги немає. "

   -"Вибачте, що вам прийшлося зачекати".

Зайнятий з одним читачем, бібліотекар був буквально атакований іншим, дуже збудженим, який, не звертаючи уваги на це, вимагав уваги до себе. Але бібліотекар спокійно закінчила обслуговувати першого читача, а потім з усмішкою і привітним поглядом звернулася до невдоволеного: " Вибачте, тепер чим я можу Вам допомогти?". У

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні