Етнополітичні процеси в сучасній Україні

Зазначено, що етнополітнчні аспекти посідають важливе місце у формуванні політики багатонаціональних держав. З огляду на національно-етнічний склад України, тема національної політики держави привертає все більшу увагу вітчизняних дослідників.

Позиція етнічних груп може виражатися через представницьку демократію, за якої етноси делегують свої голоси особі чи громадсько-політичній структурі, яка більш компетентно представлятиме їх інтереси, ніж вони самі. Проте представники етносу можуть й безпосередньо компетентно представляти власні інтереси. Саме тому у суспільстві існує потреба у поширенні правової просвіти населення, в інформуванні його про можливі наслідки реалізації тих або інших рішень у суспільному житті.

Одним із шляхів подолання конфронтації у суспільному житті, у міжетнічних відносинах та інтенсифікації інтегруючих процесів у суспільстві може стати вироблення спільної загальнонаціональної мети, на реалізацію якої зосередили б свої зусилля представники різних соціально-етнічних груп.

У державному управлінні багатоетнічним співтовариством на перший план виходить принцип діалогу. Формування у суспільстві відносин соціального партнерства - між державою, ринком і людиною проголошується базовим завданням держави. А це означає перехід від елітарної моделі побудови відносин між владою та громадянами до егалітарної, відхід від монологізму держави й впровадження діалогічного способу вирішення гострих питань багатоетнічного соціуму. Результат діалогу вважається прийнятним для всіх взаємодіючих груп суспільства, якщо об'єктивно він забезпечує найнеобхідніші справедливі умови для упорядкованого співжиття різних соціально-етнічних груп й за цього суб'єктивно не сприймається ними як дискримінація. Перед державними інститутами тут стоїть складне завдання - забезпечити інтереси всіх соціально-етнічних груп, що існують у країні, тобто дослухатися та вирішити проблеми кожної етнічної спільноти, не порушивши прав та інтересів інших етнічних спільнот й забезпечивши гармонійну цілісність державного організму [2].

У національно-етнічному відношенні Україна досить строката. На її території проживають росіяни, молдавани, румуни, угорці, поляки, євреї, татари та інші. Найвищою метою етнополітики України є створення оптимальних умов для гармонійного і перспективного розвитку у поліетнічній державі усіх етнонаціональних структур українського суспільства - української нації та національних меншин.

Саме тому, після відновлення державної незалежності України, важлива увага зосереджена на розробці і реалізації національної політики. Стратегічні напрями етнонаціонального розвитку України загалом відображені в головних державних актах України - Декларації про державний суверенітет від 16. 07. 1990 р

, Акті проголошення незалежності від 24. 08. 1991 р. та Конституції України, прийнятій 28. 06. 1996 р. Першим спеціальним законодавчим документом України, в якому визначені основні засади її етнополітики, стала Декларація прав національностей України від 01. 11. 1991 р. (далі - Декларація). Декларація проголосила рівноправність усіх етнічних складових українського суспільства, зокрема: рівні політичні, економічні, соціальні та культурні права; заборона дискримінації за національною ознакою; зобов'язання держави щодо створення умов для розвитку всіх національних мов і культур; вільне користування рідними мовами в усіх сферах суспільства; право на громадські об'єднання. Для реалізації положень Декларації 25. 06. 1992 р. було ухвалено Закон України "Про національні меншини", яким гарантувалося право меншин на національно-культурну автономію, створення умов для відродження і розвитку їх культури, свободи творчості. Важливою складовою цього закону стала його 8-а стаття, яка надавала можливості послуговуватися національною мовою в роботі державних органів, підприємств, установ, організацій і громадських об'єднань нарівні з державною. Важливість цієї статті пов'язана з тим, що в Україні, внаслідок історичних та інших причин, мовний фактор виступає як самостійна причина посилення регіоналізму. Як відомо, в Донбасі та Криму значна кількість населення вважає своєю рідною мовою -

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні