Фізіологія спинного і головного мозку

План 

Фізіологія головного мозку.  

Основи, функції і принципи вищої нервової діяльності.  

Спинний мозок.  


Фізіологія головного мозку.

  Спинний мозок безпосередньо переходить в стовбур головного мозку, який міститься в серці. Прямим продовження спинного мозку є продовгуватий мозок, який разом з мостом мозку утворює задній мозок. Його нервові клітини утворюють нервові центри, які регулюють рефлекторні функції смоктання, ковтання, харчотравлення, серцево-судинної і дихальної системи, а також ядра V - ХІІ пар черепних нервів і парасимпатичних нервових волокон.

  Необхідність реалізації перелічених функцій з моменту народження визначає ступінь зрілості структур продовгуватого мозку (довгастого) вже в період новонароджуваності. До 7 років дозрівання ядер довгастого мозку в основному закінчується.

  На рівні довгастого мозку починається ретикулярна формація, яка складається із сітки нервової клітини, з якими контактують аферентні і еферентні шляхи. Ретикулярна формація розповсюджується на рівень середнього і проміжного мозку. В ретикуляційній формації виділяють нисхідну систему, рефлекторну діяльність спинного мозку і м’язовий тонус.

  В склад середнього мозку входять ніжки мозку і крила мозку. Тут розташовані скупчення нервових клітин у вигляді верхніх і нижніх бугрів четверохолмія, червоного ядра, чорної субстанції, ядер скорухаючого і блокового нервів, ретикуляційної формації.

  В верхніх і нижніх буграх четверохолмія замикаються простіші зорові і слухові рефлекси і відбувається їх взаємодія. Чорна субстанція бере участь в складній координації рухів пальців рук, актів ковтання і жування. Червоне ядро має безпосереднє відношення до регуляції м’язевого тонусу

Взаді довгастого мозку і мосту розміщений мозочок орган, який регулює і координує рухові функції і їх вегетативне забезпечення.

  Важливі функції виконують структури проміжного мозку, які включають зоровий бугор (таламус) і підбугрову область (гіпоталамус).

  Гіпоталамус пов’язаний з вегетативними функціями організму і виконує координаційно-інтегративну діяльність симпатичного і парасимпатичного відділів. Зв’язок гіпоталамуса з одною із самих важливих залоз внутрішньої секреції-гіпофізом – забезпечує нервову регуляцію ендокринної функції.

  Одне з крупних ядер гіпоталамуса – сірий бугор – приймає участь в регуляції функцій багатьох ендокринних залоз з обміну речовин. Знищення сірого бугра викликає атрофію статевих залоз.

  Гіпоталамус приймає участь в регуляції температури тіла. Доведена його роль в регуляції водного обміну, обміну вуглеводів.

  Диференційовка ядер гіпоталамуса до моменту народження не завершена і протікає в онтогенезі нерівномірно. Розвиток ядер гіпоталамуса закінчується в період статевого дозрівання.

  Таламус складає значну частину проміжного мозку. Це багатоядерне утворення, пов’язане двохсторонніми зв’язками з горою великих півкуль. В його склад входять три групи ядер. Релейні ядра передають зорову, слухову, шкіро-м’язево-суглобну інформацію в певні проекційні області кори великих півкуль. Асоціативні ядра передають її в асоціативні відділи кори великих півкуль.

  До моменту народження більша частина ядер зорових бугрів добре розвинута. Після народження розміри зорових бугрів збільшуються за рахунок росту клітин і розвитку нервових волокон.

  Онтогенетична направленість розвитку структур проміжного мозку є в збільшенні їх взаємозв’язків з іншими мозковими утвореннями, що складає

1 2 3 4 5 6