Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Функції, структура та форма самосвідомості

П Л А Н

Вступ

Питання 1. Самосвідомість, її структура та форми

Питання 2. Функції самосвідомості

Висновки

Література

Вступ

Людська самосвідомість є складним феноменом; вона багатомірна, багатоаспектна. Багатогранність самосвідомості робить її об'єктом вивчення безлічі наук, серед яких філософія.

Проблема самосвідомості завжди привертала пильну увагу філософів, тому що визначення місця і ролі людини у світі, специфіки її взаємин з навколишньою дійсністю припускає з'ясування природи людської самосвідомості. Для філософії ця проблема важлива і тому, що ті чи інші підходи до питання про сутність самосвідомості, про характер її відносин до буття торкають початкові світоглядні і методологічні установки будь-якого філософського напрямку. Природно, що підходи ці бувають різні, але усі вони, власне кажучи, завжди мають справу з єдиною проблемою: аналізом самосвідомості як специфічно людської форми регуляції взаємодії людини з дійсністю. Ця форма характеризується насамперед виділенням людини як своєрідної реальності, як носія особливих способів взаємодії з навколишнім світом, включаючи керування ним.

Таке розуміння природи свідомості й самосвідомості припускає дуже широкий спектр питань, що є предметом дослідження не тільки філософії, але і спеціальних гуманітарних і природничих наук: соціології, психології, мовознавства, педагогіки, фізіології вищої нервової діяльності, а в даний час і інформатики, кібернетики. Розгляд окремих аспектів самосвідомості в рамках цих дисциплін завжди спирається на певну філолофсько-світоглядну позицію в трактуванні самосвідомості.

Самосвідомість виступає як особлива форма відображення, регуляції і управління ставленням людини до навколишнього дійсності, до самих себе і своїх способів спілкування, що виникають і розвиваються на основі практично-преосвітньої діяльності. Вона не тільки відбиває, але і творить світ. Самосвідомість із самого початку є індивідуальним продуктом

Вона виникає і розвивається у людини тільки в спільній діяльності людей у процесі їхньої праці і спілкування.

1. Самосвідомість, її структура та форми

Свідомість припускає виділення суб'єктом самого себе як носія певної активної позиції стосовно світу. Це виділення себе, ставлення до себе, оцінка своїх можливостей, що є необхідним компонентом усякої свідомості, і утворює різні форми тієї специфічної характеристики людини, що іменується самосвідомістю.

Самосвідомість - це є певна форма реального явища - свідомості. Самосвідомість припускає виділення і розрізнення людиною самого себе, свого Я від усього, що його оточує. Самосвідомість -  це  усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого положення в суспільстві. У формуванні самосвідомості істотну роль грають відчуття людиною свого власного тіла, рухів, дій.

 Самосвідомість є свідомість, спрямована на самого себе: це — свідомість, що робить своїм предметом, об'єктом свідомість. Як це можливо з погляду матеріалістичної теорії пізнання — ось у чому складається головне філософське питання проблеми самосвідомості. Питання заключається в з'ясуванні специфіки цієї форми свідомості і пізнання. Ця специфіка визначена, тим, що в акті самосвідомості свідомість людини, будучи суб'єктивною формою дійсності, саме роздвоюється на суб'єкт і об'єкт, на свідомість, що пізнає (суб'єкт), і свідомість, що пізнається (об'єкт). Таке роздвоєння, як воно не здається дивним для звичайного мислення, є очевидним і фактом, що постійно спостерігається.

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні