Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Функції, структура та форма самосвідомості

припускає зіставлення себе з певною, прийнятою даною людиною ідеалом «я», винесення деякої самооцінки – як наслідок – виникнення почуття задоволення або ж незадоволення собою. «Дзеркало» у якому людина бачить самого себе і за допомогою якого вона починає ставитися до себе як до людини, тобто виробляє форми самосвідомості, - суспільство інших людей. Самосвідомість народжується не в результаті внутрішніх потреб ізольованої свідомості, а в процесі колективної практичної діяльності і міжлюдських взаємин.

Самосвідомість існує не тільки в різних формах і на різних рівнях, але й у різному ступені виявлення і розгорнення. Коли людина сприймає якусь групу предметів, то з цим необхідно зв'язане усвідомлення «схеми тіла», місця, що займає його тіло в системі інших предметів і їхньої просторової і часової характеристик, усвідомлення відмінності свідомості цієї людини від сприйманих нею предметів і т. д. Однак усі ці факти свідомості знаходяться в даному випадку не в його «фокусі», а як би на його «периферії». Безпосередня свідомість людини націлена на зовнішні предмети. Тіло людини, її свідомість, її пізнавальний процес не входять безпосередньо в коло предметів її свідомого досвіду. Самосвідомість у цьому випадку виражається як би «неявним» образом.

Явні форми самосвідомості, коли ті або інші феномени свідомості стають предметом спеціальної аналітичної діяльності суб'єкта, звуться рефлексії.   Рефлексія - міркування особистості про самого себе, коли вона вдивляється в таємні глибини, свого внутрішнього духовного життя

Не рефлектуючи, людина не може усвідомити того, що відбувається в її душі, у її внутрішньому духовному світі. Рівні рефлексії, можуть бути дуже різноманітними — від елементарної самосвідомості до глибоких роздумів над сенсом свого буття, його моральним змістом. Важливо відзначити, що рефлексія – це завжди не просто усвідомлення того, що є у людині, а завжди одночасно і переробка самої людини, спроба вийти за границі того рівня розвитку особистості, що був досягнутий. Сама рефлексія над станами свідомості, особливостями тієї або іншої особистості завжди виникає в контексті усвідомлюваної або неусвідомлюваної задачі перебудови системи свідомості й особистості. Коли людина усвідомить себе як «я» з такими особливостями, вона перетворює в стійкий предмет деякі до того плинні і як би «розпушені» моменти свого психічного життя. Людина рефлективно аналізує себе у світлі того або іншого ідеалу особистості, що виражає її тип відносин до інших людей. Коли людина аналізує себе, намагається дати звіт у своїх особливостях, міркує над своїм ставленням до життя, прагне заглянути в схованки власної свідомості, вона тим самим хоче як би «обґрунтувати» себе, краще укоренити систему власних життєвих орієнтирів і цінностей, від чогось у собі назавжди відмовитися, у чомусь ще більш зміцнитися. У процесі і результаті рефлексії відбувається зміна і розвиток індивідуальної свідомості.

Не слід, однак, думати, що образ самого себе, що творить людина в різних формах самосвідомості, завжди адекватний своєму предмету – реальній людині і її свідомості. Між ними може існувати розрив, можливість якого особливо велика саме на стадії розгорнутої явної самосвідомості у вигляді рефлексії. Однак цей розрив може бути й в елементарних формах самосвідомості, самобудівництві, самовизначенні особистості.

Важливо підкреслити, що самосвідомість не тільки виникає в процесі спільної діяльності і спілкування з іншими людьми і генетично зв'язана зі ставленням

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні