Функції, структура та форма самосвідомості

поведінкою людини, її діяльністю. Регуляторне значення для здійснення дії образ має вже в безпосередньо сприйманій дійсності. Відбивані психікою властивості об'єкта по своїй значимості для організму різні: необхідні, корисні, шкідливі, байдужні. У залежності від характеру цих властивостей здійснюються і різні реакції організму.

Ще більше значення мають образи результату діяльності, образи очікуваного. Ці образи направляють діяльність живого організму до досягнення очікуваного результату. Нарешті, у самому процесі діяльності відбувається коректування дії, якщо воно не забезпечує досягнення потрібного результату. У виробничій галузі функція управління різного роду машинами залишається за людиною. Не менш важлива роль самосвідомості в галузі регулювання і управління соціальними процесами, органами і установами суспільства.

Короткий огляд функцій свідомості свідчить про діалектичний їхній характер, що випливає з діалектичної ж природи самосвідомості - як єдності об'єктивного і суб'єктивного, єдності відображення і відношення, впливу зовнішнього світу і «зворотного зв'язку» суб'єкта з об'єктом.

Висновки

У результаті підведемо підсумки проробленої роботи.

Свідомість – це вища форма відображення світу, властива тільки людині. Вона зв'язана з членороздільною мовою, логічними узагальненнями, абстрактними поняттями. «Ядром» свідомості є знання. Маючи багатокомпонентну структуру, свідомість є, проте, єдиним цілим.

Самосвідомість є частиною свідомості, а точніше її особливою формою. Самосвідомість припускає виділення й розрізнення людиною самого себе, свого Я від навколишнього світу. Самосвідомість — це  усвідомлення людиною своїх дій, почуттів, думок, мотивів поведінки, інтересів, свого, положення в суспільстві. Вона виступає й у формі індивідуальної й у формі соціальної самосвідомості. Самосвідомість рефлексивна, з її допомогою людина оцінює себе, своє місце в житті і суспільстві, свої вчинки.

 Самосвідомість виникла не як духовне дзеркало для дозвільного самозамилування людини. Вона з'явилася у відповідь на заклик суспільних умов життя, що із самого початку жадали від кожної людини уміння оцінювати свої вчинки, слова і думки з позиції визначених соціальних норм.

Феномен самосвідомості, що здається чимось дуже простим і очевидним, у дійсності виявляється дуже складним, різноманітним, що знаходиться в дуже непростих відносинах зі своїм носієм, що розвивається і міняється в процесі включення людини в систему колективної практичної діяльності і міжлюдських відносин.

Незважаючи на величезні зусилля, витрачені філософією й іншими науками, проблема людської самосвідомості (індивідуальної і суспільної) далека від свого вирішення. Багато неясного таять у собі механізми, функції, стани, структура і властивості самосвідомості, її взаєминами з діяльністю індивіда, шляхи її формування і розвитку, зв'язки з буттям. «Вічний» у тому значенні, що розвиток форм і людської життєдіяльності, прогрес науки і культури постійно ускладнюють і змінюють конкретні форми відносин свідомості (самосвідомості) і буття і ставлять безліч проблем перед філософською думкою.

Список літератури 

1.   Алексеев П. В

, Панин А. В.   Философия.    Москва 1999г.

2.   Введение в философию: Учебник для вузов. В 2 ч. Ч. 2 Под общ. ред. И. Т. Фролова. - М. : Политиздат, 1989 г.

3.   Георгиев Ф. И. Сознание, его происхождение и сущность. Москва 1967г.

4.   «Информация. Сознание. Мозг». Д. И. Дубровский Москва: «Высшая школа», 1980 г. ;

5.   Проблема сознания в современной западной

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні