Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Галогенокарбонові кислоти

План

1. Номенклатура.

2. Способи добування.

3. Фізичні і хімічні властивості.

4. Фенолокислоти.

5. Номенклатура та ізометрія.

6. Оптична ізометрія.  


1. НОМЕНКЛАТУРА

Номенклатура галогенокарбонових кислот аналогічна номенклатурі карбонових кислот. За замісниковою номенклатурою IUPAC

назви утворюють від тривіальних назв карбонових кислот. Положення атома галогену позначають грецькими літерами α-, β-, γ- і т. д. За систематичною номенклатурою ШРАС назву складають із систематичних назв карбонових кислот, указуючи положення атома галогену цифрами:


2. СПОСОБИ ДОБУВАННЯ

Галогенування карбонових кислот (реакція Гелля—Фольгарда— Зелинського). При дії на карбонові кислоти хлору або брому в присутності червоного фосфору, або РС13 (РВг3), що те ж саме, утворюються α-хлоро- та α-бромокарбонові кислоти. Реакція проходить стадію утворення галогенангідриду кислоти, який унаслідок - І-ефекту атома галогену галогенується значно легше, ніж сама кислота:

 

Приєднання галогеноводнів до α-, β-ненасичених кислот

При взаємодії α-, β-ненасичених карбонових кислот з галогеноводнями утворюються β-галогенокарбонові кислоти. Приєднання галогеноводнів відбувається з орієнтацією всупереч правилу Марковникова:

 

Галогенування аренкарбонових кислот. Бензойна кислота галогенується за умов електрофільного заміщення з утворенням переважно м-галогенобензойних кислот: 

 

3. ФІЗИЧНІ ТА ХІМІЧНІ ВЛАСТИВОСТІ

За фізичними властивостями галогенокарбонові кислоти являють собою безбарвні рідини або кристалічні речовини, розчинні У воді.

У хімічному відношенні для них характерні реакції з участю карбоксильної групи та реакції з участю атома галогену.

Реакції по карбоксильній групі. Введення атома галогену у вуглеводневий радикал карбонової кислоти приводить до підвищення кислотних властивостей. Це зумовлено електроноакцепторним впливом атома галогену, який, виявляючи негативний індуктивний ефект, зміщує електронну густину з атома Карбону карбоксильної групи й тим самим підвищує стійкість аніона. Наприклад, константа кислотності (рАд) оцтової кислоти у водному розчині становить 4,76, а для хлороцтової — 2,86. У міру віддалення атома галогену від карбоксильної групи індуктивний ефект згасає і тому кислотність зменшується, тобто сила кислот знижується в ряду α- > β- > γ- і т. д. , наприклад:

 

 При переході від моно- до ди- та полігалогенокарбонових кислот кислотність збільшується. Найсильнішою карбоновою кислотою є трифтороцтова — CF3COOH (pKa = 0,23).

Галогенокислоти утворюють усі згадані у гл. 19 функціональні похідні — солі, галогенангідриди, естери, аміди та ін. Наприклад:

 

Реакції з участю атома галогену. Аліфатичні галогенокарбонові кислоти з участю атома галогену вступають у різні реакції нуклеофільного заміщення, властиві галогенопохідним вуглеводнів. При цьому α-галогенокарбонові кислоти значно більш реакційноздат-ні, ніж галогеналкани. Це пов'язано з електроноакцепторним впливом карбоксильної групи, яка, виявляючи -І-ефект, збільшує рухливість атома галогену. Так, при взаємодії галогенокарбонових кислот з амоніаком утворюються амінокислоти:

 

Відношення аліфатичних галогенокислот до водних розчинів лугів залежить від взаємного розміщення атома галогену та карбоксильної групи.

α-Галогенокарбонові кислоти при дії

1 2 3 4 5