Герб Млинова

Герб Млинова

Млинів – селище міського типу, центр однойменного району Рівненської області. Розташований на обох берегах річки Ікви, за 53 км від Рівного і за 26 км від залізничної станції Дубно.

Археологічні знахідки свідчать про те, що на території селища люди проживали ще в І тисячолітті до н. е. На північній околиці Млинова, на правому березі Ікви, виявлено сліди майстерні крем”яних знарядь, а також залишки давньоруського міста Муравиці (Моравиці), згаданого в літопису за 1149 рік.

Назву поселення пов”язують з водяними млинами на річці Ікві. Перша письмова згадка про Млинів відома з початку XVI ст. , коли великий литовський князь Олександр подарував це поселення Москвитину Бобру. Після смерті останнього Сигізмунд І передає Млинів у 1508 році кременецькому наміснику Якову Монтовту. В акті 1562 року він фігурує вже як містечко Яна Монтовта-Коблинського.

Великим злом для мешканців містечка були міжусобиці, які точилися між місцевими феодалами. У серпні 1568 року на Млинів напали урядник і підлеглі князя Головні-Острожецького. Відібрали у селян коней, одяг, зброю та інше майно, багатьох з них побили. Експлуатація й свавілля шляхти змушували жителів села братися до зброї. В роки визвольної війни українського народу 1648-1654 рр. населення Млинова підтримало козаків і повсталих жителів навколишніх сіл. Восени 1648 року повстанці зруйнували сусідній маєток Муравицю.

Боротьба з польською шляхтою не припинялася і після Андрусівського договору. В кінці XVII ст. в Млинові деякий час жив український громадський діяч і поет Данило Братковський. Він брав участьу народно-визвольному русі проти польсько-шляхетського панування, мав зв”язки з керівниками козаків С. Палієм, С. Самусем, З

Іскрою.

Придушивши селянські виступи, польська шляхта посилила гноблення місцевого населення. Власник Млинова князь Ходкевич працею кріпаків збудував собі палац, який вважався однією з найкращих архітектурних споруд Волині. Тоді ж у містечку було збудовано костел. В 1789 році Ходкевичі добилися королівського привілею про дозвіл проводити у Млинові чотири ярмарки на рік.

У 1792 році у Млинові деякий час перебував Тадеуш Костюшко.

З 1795 року Млинів став селом Волинського намісництва, через два роки – Дубенського повіту Подільської губернії, 1804 – Волинської губернії Росії.

В 1840-х роках у Млинові перебував відомий польський письменник – етнограф Ю. Крашевський. Опису Млинова, зокрема палацу Ходкевича, він присвятив розділ у своїй книзі “Спогади з Волині, Полісся й Литви”.

Реформа 1861 року хоча і надала селянам Млинова особисту волю, але земельне забезпечення їх залишалося вкрай незадовільним. Панові належала 4971 десятина землі, в т. ч. 1691 десятина орної. А близько 200 селянських родин не мали землі взагалі. Важкі матеріальні умови, безземелля змушували селян шукати засобів до існування. Частина їх працювала дворовими, наймитами в маєтку Ходкевича, решта – на лісопильному заводі, який став до ладу в 60-і роки. Невелика кількість мешканців Млинова була зайнята на винокурному заводі, частина – на примітивному чавуноливарному заводі, де в 1903-1904 рр. налічувалося 60 робітників. Робочий день тривав 15-17 годин. Мізерні заробітки зменшувалися через постійні штрафи.

Поміщики, використовуючи старі феодальні права, забороняли жителям Млинова ловити рибу в річці, щоб і на цьому мати собі прибуток. Судова справа з цього приводу тягнулася 11 років і закінчилась на користь

1 2 3