Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Хвороба Аддісона

План

Історична довідка. 3

Етіологія та патогенез. 4

Клініка. 4

Лікування. 7

Література. 10

 

 

Первинна хронічна недостатність кіркової речовини надниркових залоз (хвороба Аддісона) — це захворювання кори надниркових залоз, що зумовлене деструкцією органу та зниженням біосинтезу її гормонів.

Історична довідка.  

У 1855 році англійський лікар Томас Аддісон у своїй праці «Про загальні та місцеві прояви хвороби супраренальної капсули» детально описав клініку недостатності кіркового шару надниркових залоз у 11 хворих, тісно пов’язавши клінічні та патологоанатомічні прояви хвороби. Надалі це захворювання стали називати хворобою Аддісона.

Слід відзначити, що наші співвітчизники зробили суттєвий внесок у вивчення морфології та патології надниркових залоз. Зокрема, перший завідувач кафедри загальної патології медичного факультету Київського університету св. Володимира, професор Н. А. Хржонщевський захистив докторську дисертацію на тему «Про будову надниркових залоз» (1859), а відомий професор анатомії В. А. Бец опублікував наукову працю під назвою «Кілька зауважень до мікроскопічної будови надниркових залоз» (1864).

Початок ХХ сторіччя ознаменувався бурхливим розвитком ендокринології. У цей час розпочав свій шлях в експериментальній ендокринології О. О. Богомолець. У докторській дисертації «До питання про мікроскопічну будову і фізіологічне значення надниркових залоз у здоровому та хворому організмі» (1909) він вперше довів ліпоїдну природу гормонів кори надниркових залоз. Київський терапевт Ф. Г. Яновський та хірург І. О. Зав’ялов використовували органопрепарати надниркових залоз у клінічних та експериментальних умовах

У перші повоєнні роки в Інституті клінічної фізіології АН УРСР В. П. Комісаренко та М. Б. Медведєва з надниркових залоз виділили препарат кортикотонін, що справляв замісну дію в адреналектомованих тварин, підвищував артеріальний тиск. Цікаво, що здобутки цієї лабораторії збіглися з відкриттям гормонів кори надниркових залоз, їхньої структури, біологічних ефектів та клінічного використання. За це відкриття Едуард Кендалл, Тадеуш Рейштейн, Філіп Шоуолтер Хенч були нагороджені Нобелівською премією з фізіології й медицини за 1950 рік.

Етіологія та патогенез

Причиною хвороби Аддісона у 80 % випадків є автоімунне ураження надниркових залоз, у 10 % — туберкульоз. Серед інших причин називають метастази злоякісних пухлин, сифіліс, грибкову інфекцію, тотальне видалення надниркових залоз при хворобі Іценка — Кушинга. Первинна недостатність кіркової речовини надниркових залоз нерідко трапляється при автоімунному полігландулярному синдромі. Вона розвивається, коли деструкція охоплює понад 90 % органа.

Вторинний гіпокортицизм є наслідком ураження гіпоталамуса, гіпофіза системними захворюваннями, інфекціями, крововиливами.

В основі патогенезу хвороби Аддісона лежить зниження біосинтезу глюкокортикоїдів, мінералокортикоїдів, андрогенів, що призводить до порушення обміну речовин, зниження вмісту глюкози в тканинах, крові, що інколи в клініці проявляється гіпоглікемічними станами. При цьому також знижується синтез білків і активуються процеси катаболізму. Дефіцит мінералокортикоїдів викликає дегідратацію, гіпотонію. Недостатність андрогенів призводить до інволюції вторинних статевих ознак, пригнічення анаболічних процесів.

 

Клініка

Хронічна недостатність надниркових залоз розвивається поступово, повільно. Хворий не завжди може згадати перші прояви захворювання. Найчастіше воно розпочинається загальною та м’язовою слабкістю, кволістю, зниженням працездатності. Подібна симптоматика можлива і при інших патологічних станах, але в даному випадку вона виражена, прогресуюча і важко пояснювана. Хворі в такій ситуації навіть не можуть виконувати просту домашню роботу. Слабкість збільшується в кінці робочого дня і дещо зменшується вранці після відпочинку. Іноді прогресуюча слабкість перетворюється на адинамію та астенію. Хворі не в змозі пересуватися, розмовляти й навіть їсти та повертатись у ліжку.

До ранніх симптомів хвороби Аддісона також належить прогресуюче схуднення, пов’язане з втратою м’язової тканини, обезводненням, зниженням анаболічних процесів та апетиту. У подібних ситуаціях були випадки, коли в пацієнтів підозрювали

1 2 3