Хвороби твердих тканин зуба

План

Вступ. 2

Хвороби твердих тканин зуба. 3

Висновок. 12

Використана література. 14


Вступ

Зубні хвороби — захворювання зубів і прилеглих до них тканин. Вивчення 3. х. і розроблення методів їх профілактики та лікування є одним з розділів стоматології. Розрізняють хвороби твердих тканин зуба (емалі, дентину і цементу) — флюороз, гіпоплазія, карієс, м'яких (пульпи) — пульпіт та тканин, що оточують зуб (ясен, альвеол),— папіліт, гінгівіт, піорея альвеолярна (пародонтоз). Хворобливий процес з прилеглих до зуба тканин іноді поширюється на кістки щелеп—виникають періостит, остеомієліт. Серед 3. х. центральне місце посідають карієс і пародонтоз. Вони майже в 100% випадків є причиною втрати зубів. Мікрофлора карієсних зубів являє собою вогнище постійної інтоксикації та сенсибілізації усього організму. Карієс, періодонтит, пародонтоз часто спричинюють ураження серцево-судинної системи, шлунково-кишкового тракту, нирок. Причини виникнення 3. х. різні: місцеві — мікрофлора порожнини рота, зубний наліт; загальні — захворювання ендокринної, нервової та серцево-судинної систем, порушення обміну речовин, спадкова схильність, неповноцінне формування тканин зубів і періодонта в період зародкового розвитку, недостатнє надходження в організм вітамінів, мікроелементів, амінокислот тощо. Профілактика: санація (огляд, лікування) порожнини рота, фторування питної води, гігієнічний догляд за порожниною рота. Лікування: заг. і місцеві заходи з використанням спец, апаратури, біологічно активні ліки, пломбування.


Хвороби твердих тканин зуба

 

Некаріозні ураження твердих тканин зуба:

v    Клиноподібний дефект – це дефект, який зустрічається в постійних зубах у пришийковій ділянці різців, ікол, премолярів на губній, щічній поверхнях. Дефект має таку назву тому, що він має форму клина, на якому можна розрізнити дві смужки, причому одна лежить горизонтально, а інша з’єднується з нею під кутом. Розвивається повільно на відміну від пришийкового карієсу. Поверхня зуба не змінена – блискуча, тверда, гладенька. Зуби, які уражені клиноподібним дефектом карієсом не уражаються.

v    Лікування :

- зводиться до згладження гострих країв, втирання фтористої пасти, покриття фтористим лаком;

-         електрофорез з солями кальцію, фтору

Зубні щітки мають бути м’які. Якщо ураження глибоке, проводимо пломбування або проводимо коронку.

v    Флюороз – це ураження являє собою зміну емалі зуба внаслідок хронічної фтористої інтоксикації організму. Норма фтору у воді 0,7 г/л – 1,5 г/л. На зубах з’являються плями, крапчасті зміни емалі. Плями спочатку білуватого кольору, пізніше стають жовтувато-коричневі. На перших стадіях зуби міцні, пізніше стають крихкі, сколюються аж до ясен. Поражаються в основному різці і ікла. Крім зубів страждають стегнові кістки і хребет. Порушуються переважно постійні зуби, бо молочні до моменту наростання зачатків захворювання достатньо мінералізовані. В дорослих флюороз може виникати, коли йде контакт зі сполуками фтору.

Лікування :

-         пігментовані зуби обробляють 10% р-ном хлористоводневої кислоти

-         насиченим р-ном лимонної кислоти

-         потім обробляємо содовою кашею

-         поліруємо замісивши цемент на гліцерині.

Профілактика :

 1. Зміна водопостачання.

 2. Вивезення дітей на літні канікули.

 3. Дефторування води.

 4. Введення вітамінів В, С, солей кальцію, фосфору, побільше давати дітям молока.

v    Гіпоплазія – це дефект розвитку твердих тканин зуба. Виникає  в результаті порушення обміну речовин, особливо мінерального обміну в період формування зубів. Причинами є :

         а) гострі інфекції

         б) авітаміноз

         в) рахіт

         г) спадковість

Емаль зуба втрачає свою гладеньку, рівну, блискучу поверхню, стає крихкою, ламкою. На емалі виникає ямки, насічки, крапочки. Емаль приймає бурий, темний жовтий колір. Уражаються постійні зуби, одного періоду розвитку. Молочні зуби уражаються гіпоплазією рідко, як наслідок порушення обміну у матері і плода. Найчастіше уражаються

1 2 3 4 5