Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Колоїдна хімія

дисперсною фазою, утвореної як при конденсаційному, так і диспергационном (розпилення рідин) способі. Можна сказати, що тумани - це суміш газу (наприклад, повітря) і пар (наприклад, води) із крапельками конденсату цієї пари. Розміри часток туманів великі - до 10 мкм і вище, а рахункова концентрація часток мала в порівнянні з димами, але вище чим у пилах. В англомовній літературі зустрічаються терміни fog (у них концентрація часток велика, тому помітно знижується видимість) і smog = smoke + fog (система, що утвориться при взаємодії природного водного тумана з газовими викидами із заводських й опалювальних труб)

3. Нарешті, дими - це аерозолі як із твердої, так і рідкою дисперсною фазою, утворені конденсаційним способом. До утворення димів приводять процеси окислювання (у тому числі горіння), деструктивної перегонки, сублімації, конденсації пар речовин, хімічні й фотохімічні реакції. Розміри часток у димах досить малі (від 0,1 мкм до 5 мкм), вони характеризуються високою рахунковою концентрацією й оптичною щільністю. Англомовний термін fume означає суміш димів й їдкий пар якої-небудь речовини. По дотепній характеристиці Х. Гріна й В. Лейна дими - це аерозолі, які не можна віднести ні до пилів, ні до туманів.

4. Поділ аерозолів по розмірах часток (ступеня дисперсності) проводять або чисто феноменологически (постулируя діапазони характерних розмірів), або аналізуючи розходження в динамічному поводженні різних груп часток, або залучаючи міркування про внутрішню структуру дисперсійної й дисперсної фаз. Як би те не було, діапазон зміни розмірів аерозольних часток становить 5-6 порядків, що породжує істотні розходження в усіх без винятку фізичних властивостях різних груп часток.

5

Щільність дисперсної фази в аерозолях має дуже важливе значення як для розуміння сутності фізичних явищ у них, так і при побудові фізико-математичних моделей аэродисперсных систем. Системи з малою масовою концентрацією часток (менш декількох грамів на кубометр газу) іноді називають аерозолями, а системи з високою масовою концентрацією - аэровзвесями. Природні атмосферні аерозолі практично завжди характеризуються першою ознакою, це досить розведені системи. Технологічні пылегазовые потоки найчастіше необхідно відносити до аэровзвесям.

6. Дана ознака, що класифікує, багато в чому перетинається з ознакою поділу аерозолів по ступені дисперсності. У сукупності з ознаками 1 й 5 він ставиться до тріади, що класифікує гетерогенні системи, що дозволяє на рівні опису статистичної механіки (а не феноменологически) виділити класи систем, які можна описувати в рамках тих самих фізико-математичних моделей.

7. Система ознак, що класифікують, у принципі не є замкнутою. При виявленні нових важливих фізичних властивостей й особливостей аэродисперсных систем можуть уводитися й нові ознаки, що класифікують, уточнююче їхнє поводження. Таким чином, шляхом введення системи ознак, що класифікують, ми домагаємося досить вичерпного визначення й опису аерозолів.

 

3. Класифікація дисперсних систем по агрегатному стані фаз.  

Як уже згадувалося, у вищенаведеній класифікації не врахована можливість існування плазми (четвертого агрегатного стану речовини) як дисперсійне середовище системи, називаної плазмовзвесями. Можливо й використання терміна плазмозоли для характеристики таких систем. Плазмовзвеси - це потрійні дисперсні системи, що складаються з іонів й електронів (дисперсійне середовище) і твердих (а можливо,

1 2 3 4 5