Концепції особистості у вітчизняній психології
Отже, робить висновок великий фізіолог і психолог, «соціальна сфера особистості стає об'єднуючою ланкою і збудником усіх слідів психорефлексів, які виникають на грунті суспільного життя, і такими, що оживлюють ті чи ті органічні реакції» [18, с. 394].
В. Бехтерев не оминає своєю увагою й індивідуальні особливості особистості, серед яких передусім виокремлюється характер. Він пропонує розподіляти індивідуальні особливості на дві великі групи, зіставляючи їх саме з органічною та соціальною сферами особистості.
Далі можуть розглядатись інші, більш часткові, домінуючі особливості, зокрема, розумова працездатність та зосередженість, які властиві мислителям, або тонка й високо диференційована вразливість, що притаманна художникам, чи діяльність, пов'язана з винахідливістю й рішучістю енергійних осіб, приміром, полководців [18, с. 399].
В. Бехтерев припускає можливість ще докладнішої індивідуальної характеристики особистості, приміром, залежно від темпераменту. Відповідно до цього можуть виділятися діяльні й пасивні, афективні та розсудливі типи особистостей.
Учений стверджував, що для особистості властиві вольові вияви, внутрішні мотиви дій і вчинків, тобто ті психічні явища, які у психології та філософії пов'язуються з волею. Людина у своїх учинках і діях виражає передусім свою особистість, власну волю. Водночас, її психічний розвиток може призвести до різних варіантів ставлення до навколишнього світу: «. різноманітні впливи підпорядковують собі слабкі натури; сильні ж натури протистоять зовнішнім впливам» [18, с. 400]. Саме розвинута особистість набуває великої сили в активному ставленні до об'єктивного світу
4. Умови розвитку і здоров'я особистості
В. Бехтерев розглядає широкий спектр умов, чинників, від природних, фізичних і біологічних, до соціальних, політичних і економічних, які або сприяють, або згубно впливають на розвиток особистості, ведуть до її розвитку чи занепаду.
Він указує на той незаперечний, на його думку, факт, що помірний клімат є більш сприятливим для розвитку особистості, аніж суворий північний чи спекотний тропічний клімат. Поряд із кліматичними, впливовими вважаються метеорологічні та географічні умови, якість грунтів тощо. Приміром, ним характеризуються як згубні для становлення особистості всі ті місцевості, зокрема, великі пустелі чи вічні сніги, де людина змушена витрачати багато зусиль і енергії на боротьбу з природою. До того ж, перебування в цих місцевостях визначає підвищену схильність людей до різноманітних хвороб, що згубно діє на їхнє фізичне здоров'я.
Важливою умовою правильного розвитку особистості визнається природа самого організму, насамперед — спадковість батьків. Остання визначає ті антропологічні особливості, на яких безпосередньо ґрунтується розвиток особистості. Поміж них виділяється расовий чинник, адже, як стверджує В. Бехтерев, серед трьох людських рас — білої, жовтої, чорної — лише представники перших двох досягли відносно високого культурного рівня. Зазначимо, що мовиться про початок XX століття, упродовж якого представники чорної раси, здобувши свободу від колоніального утиску, продемонстрували свій беззаперечний особистісний потенціал.
В. Бехтерев зазначає, що роль антропологічних чинників може бути неоднозначно оцінена за конкретних історичних обставин. Так, війни і завоювання одними народами інших може тимчасово загальмувати, в умовах поневолення та рабства, їхній культурний та особистісний розвиток.
Як лікар, В. Бехтерев окремо виділяє біологічні чинники, що пов'язані з несприятливою психологічною спадковістю, фізичними вадами, хворобами матері в період вагітності, алкоголізмом батьків, важкими фізичними та психологічними обставинами перебігу вагітності тощо. Ці чинники призводять, врешті-решт, до дегенеративного розладу, занепаду особистості.
Повноцінний розвиток особистості може бути також затриманий несприятливими фізичними умовами,