Корисність та гранична корисність продукту, закон спадної корисності
Якщо розглядати цю модель з погляду споживача, то він завжди обмежений певною сумою грошей для купівлі товарів, але хоче при цьому максимально задовольнити свої потреби. Таке оптимальне задоволення його потреб досягається тоді, коли він дотримується принципу «рівності граничних корисностей» тих благ, які він купує.
Протиставляючи теорію граничної корисності концепції суспільно необхідних витрат, Бем-Баверк писав, що токайське вино є не тому дорогим, що дорогі токайські виноградника, а навпаки, токайські виноградники тому дорогі, що дороге токайське вино. Так «санкціонована» індивідом гранична корисність цінності визначає затрати виробництва, а не навпаки.
Як уже зазначалось, обидві теорії (і трудова теорія вартості, і теорія граничної корисності) є двома окремими ланками економічної теорії, які слід не протиставляти одна одній, а взяти з них усе раціональне і синтезувати у цілісну органічну концепцію товарів, зіставити їх корисний ефект із суспільними витратами, органічно розглянути об'єктивність останніх із суб'єктивною споживною оцінкою конкретного економічного блага споживачем або створити спільну теорію результатів і витрат. Важливість такого синтезу, зокрема, полягає у тому, що визначення суспільно необхідних витрат праці, в тому числі на виробництво засобів і предметів праці, науки (отримання патентів, ліцензій і т. д. ) неможливе без урахування корисного ефекту
Аналогічно до цього і витрати виробництва залежать від усіх альтернативних можливостей використання спожива них на виробництво даного товару ресурсів. Отже, при даному рівні розвитку продуктивних сил вартість визначається у точці рівноваги між граничною суспільною корисністю певної кількості товарів (з урахуванням непрямого впливу на нього тієї чи іншої кількості всіх інших товарів) і граничними суспільними витратами цієї кількості (з урахуванням альтернативних можливостей використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів. За такої ситуації на ринку встановлюється рівність попиту і пропозиції на всі товари і послуги.
Не викликає сумніву необхідність урахування корисного ефекту, суспільної корисності певного товару чи послуги при визначенні їх вартості. Вартість певного виду економічного блага повинна бути синтезом результатів і затрат, вимірюватися не лише затратами, а й ступенем корисного ефекту.
Водночас при розгляді наведеної моделі виникаюсь такі питання. По-перше, чи можна ототожнювати суспільний корисний ефект певного товару з попитом, а суспільно необхідні витрати з пропозицією? По-друге, чи с основою вартості і основним регулятором цін суб'єктивна оцінка індивідуумом корисності товару і особливо