Корисність та гранична корисність продукту, закон спадної корисності

корисності ви­никає, коли треба визначити ціну даного екземпляру това­ру серед всіх товарів, тобто за умов конкуренції між продуктами праці всього товарного світу. За цих умов ціна на ринку конкретного виду товару відповідає його місцю у сукупності граничних корисностей всієї товарної маси, а суспільна гранична корисність виводиться за принципом рівнодіючих оцінок індивідів. Аналогічно оцінюється вар­тість будь-якого ресурсу, фактора, який використовується для виробництва товару.

Якщо розглядати цю модель з погляду споживача, то він завжди обмежений певною сумою грошей для купівлі товарів, але хоче при цьому максимально задовольнити свої потреби. Таке оптимальне задоволення його потреб досягається тоді, коли він дотримується принципу «рівнос­ті граничних корисностей» тих благ, які він купує.

Протиставляючи теорію граничної корисності концепції суспільно необхідних витрат, Бем-Баверк писав, що то­кайське вино є не тому дорогим, що дорогі токайські виноградника, а навпаки, токайські виноградники тому дорогі, що дороге токайське вино. Так «санкціонова­на» індивідом гранична корисність цінності визначає за­трати виробництва, а не навпаки.

Як уже зазначалось, обидві теорії (і трудова теорія вартості, і теорія граничної корисності) є двома окремими ланками економічної теорії, які слід не протиставляти одна одній, а взяти з них усе раціональне і синтезувати у цілісну органічну концепцію товарів, зіставити їх корисний ефект із суспільними витратами, органічно розглянути об'єктивність останніх із суб'єктивною споживною оцінкою конкретного економічного блага споживачем або створити спільну теорію результатів і витрат. Важливість такого синтезу, зокрема, полягає у тому, що визначення суспільно необхідних витрат праці, в тому числі на вироб­ництво засобів і предметів праці, науки (отримання патен­тів, ліцензій і т. д. ) неможливе без урахування корисного ефекту

На ринку відбувається зіставлення корисності, із суспільними витратами, зіставлення попиту (корисності) з пропозицією (витратами). Після того як ринок визпачив ціну і кількість, за яких збігаються попит і пропозиція, ціна відповідає суспільно необхідним витратам (вартості), а кількість є суспільно необхідною. Ціна, що встановлюєть­ся при цьому, одночасно визначає граничну корисність товару. Коли до уваги береться весь товарний світ, то потреба у тому чи іншому конкретному товарі, а значить і попит на нього, залежать від наявності інших товарів.

Аналогічно до цього і витрати виробництва залежать від усіх альтернативних можливостей використання спожива них на виробництво даного товару ресурсів. Отже, при даному рівні розвитку продуктивних сил вартість визнача­ється у точці рівноваги між граничною суспільною корис­ністю певної кількості товарів (з урахуванням непрямого впливу на нього тієї чи іншої кількості всіх інших товарів) і граничними суспільними витратами цієї кількості (з урахуванням альтернативних можливостей використання застосовуваних у цьому виробництві ресурсів. За такої ситуації на ринку встановлюється рівність попиту і пропозиції на всі товари і послуги.

Не викликає сумніву необхідність урахування корисно­го ефекту, суспільної корисності певного товару чи послу­ги при визначенні їх вартості. Вартість певного виду економічного блага повинна бути синтезом результатів і затрат, вимірюватися не лише затратами, а й ступенем корисного ефекту.

Водночас при розгляді наведеної моделі виникаюсь такі питання. По-перше, чи можна ототожнювати суспільний корисний ефект певного товару з попитом, а суспільно необхідні витрати з пропозицією? По-друге, чи с основою вартості і основним регулятором цін суб'єктивна оцінка індивідуумом корисності товару і особливо

1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні