Культура в об'єктиві релігії
Деякі з них виглядають цілком раціональними. Наприклад, табу на вживання в їжу тотема. Якщо тотем роду - кенгуру, то кенгуру їсти не можна. Але от як могло виникнути табу, що забороняє зустріч жінки в період вагітності з братом чоловіка, можна тільки догадуватися.
Якщо незрима сила може сконцентруватися в якому-небудь предметі, то досить стати власником цього предмета, щоб придбати додаткові можливості. Так з'являється фетиш, чи амулет, - предмет довільної природи і форми (незвичайний камінь, лапка вбитого звіра, перо птаха), здатний охороняти власника від небезпек і лих і приносити йому вдачу. Якщо лихо все-таки траплялося, виходить, амулет утратив силу чи перестав допомагати хазяїну.
Дійсного вигляду Бога не бачив ніхто, і це зрозуміло: Бог невмістимий людською свідомістю, інакше Він не був би Богом. Від Нього люди одержували етичні закони, правила життя, і ніякою іншою логікою, крім божественної, ці правила не могли бути пояснені.
Найбільш показова в цьому відношенні священна історія єврейського народу. З погляду звичайної історії заповіді, дані Богом Мойсею на горі Синай, не мали змісту. Вони могли виходити тільки від того, кому відомий хід подій до самих віддалених у часі меж, кому відомий сенс існування людини на чому й наголошує християнська філософська традиція
З трьох обставин - божественної волі, культурних традицій конкретного народу й особливостей мислення конкретної людини - складається все різноманіття релігійного досвіду людства. Віра приймає самі різні форми, і якраз ці форми й називаються релігією. В індуїзмі - тисячі богів, в іудаїзмі - один, але в основі і тої і іншої релігії лежить віра. І це дозволяє припустити, що зовнішня різноманітність і строкатість культів, обрядів, філософій численних релігійних систем спираються на деякі загальні світоглядні уявлення.
Яким же являється світ у релігійній свідомості?
Насамперед релігійній свідомості відомі мета і сенс існування світу і людини в ньому - у межах конкретної світоглядної картини. Основу цієї картини у свою чергу складає уявлення про існування двох (чи більш) світів: світу зримого, земного, людського і світу незримого, духовного, божественного. У кожного з цих світів є своя історія, свої закони, і в кожному з них діють чи люди інші сутності, і кожний має своє символічне вираження.