Культура в об'єктиві релігії

жити без них.

Неможливо навіть у стислій формі викласти усі фрагменти історії розвитку тієї чи іншої релігії: релігійні війни, хрестові походи, міжрелігійна ворожнеча - усе це справи і прагнення людські, а прикриваються вони священними  чи символами просто червоними чи чорними прапорами - до питань віри це відносини не має. Нерозв'язна задача знайти аргументи на користь тієї чи іншої релігії. Однак, не було і не буде на землі народу, представники якого не задавали б собі питань:

 "Хто ми?",

"Відкіля і куди ми йдемо?",

"Де наш дім?".

Можливі відповіді містять національні і світові релігії. І кожний повинний сам вирішити, наскільки ці відповіді повні і переконливі.  

Релігія і її місце в системі загальнолюдських культурних цінностей

Перш ніж розглядати релігію в структурі духовних цінностей та культурних надбань, спробуємо з’ясувати суть поняття “релігія”. Слово “релігія” походить від латинського "religio" і означає "зв'язок". У тлумаченні богословів релігія — це все те, що зв'язує, з'єднує людину з бо­жественністю ("Святе Письмо", культ тощо). Отже, богословське визначення релігії виходить з віри в іс­нування Бога. Але воно, так би мовити, конфесійне, однобічне. Насправді все набагато глибше: „Дисгармонія людського існування породжує потреби, котрі виходять далеко за межі її тваринності

Ці потреби викликають нагальну потребу у відновлені єдності і гармонії між нею і оточуючою її природою. Людина намагається відтворити єдність і гармонію  перш за все за допомогою мислення, конструюючи в свідомості всеохоплюючу картину світу, відштовхуючись від котрої, можна було б відповісти на запитання, де вона знаходиться і що вона повинна робити. Але такі мислительні системи не достатні. Якби людина була безтілесним інтелектом, ціль була б досягнута; але оскільки людина істота, котра наділена не тільки свідомістю, але й тілом, вона повинна реагувати на дихотомію свого існування, спираючись не тільки на мислення, але й на процес життя, на свої почуття і дії. Людина повинна прагнути  досвіду єдності і злиття у всіх сферах буття, щоб віднайти нову якість, нову гармонію. Тому будь-яка вичерпна система орієнтації, передбачає, що у всіх напрямках, в котрих людина проявляє свої зусилля,  реалізовані не лише інтелектуальні елементи, але також елементи почуття і відчуття. Відданість цілі, ідеї, силі, котра вища за людину, - такій, як Бог. – являється вираженням цієї потреби в повноті життя”.

   Зазначимо, що релігія — явище дуже складне і має соціальний характер, тобто воно виникло в суспі­льстві цілком закономірно й існує разом з ним; воно поєднує в собі елементи раціонального (наприклад, моральні настанови) та ірраціонального (наприклад, фантастичні образи надприродних істот — ангелів, чор­тів тощо).

Релігія є однією з найдревніших форм суспільної свідомості — однією з форм відображення світу, але відображення своєрідного.

Релігія є однією з форм суспільної свідомо­сті, яка відображає дійсність в образах і міфах та утверджує віру в їхню реальність.

Релігія, на відміну від таких конкретніших форм суспільної свідомості, як мораль, політика, право, претендує на всебічне відображення дійсності. Вона виступає і як світогляд, а саме — як система поглядів на світ і місце людей у

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>