Ліцензування підприємницької діяльності призначення, зміст, правове регулювання

ліцензії, здійснювати конкретний вид господарської діяльності.

Процедура ліцензування, за загальним правилом, відповідно до закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», має дозвільний характер, а у випадках, передбачених Законом, — конкурсний.

Учасниками процедури ліцензування є суб'єкт господарювання (спочатку в якості здобувача ліцензії, а потім ліцензіата), а також орган ліцензування.

Ця процедура складається з наступних послідовних обов'язкових етапів, що складають комплекси процедурних дій:

-  звернення суб'єкта господарювання до органу ліцензування із заявою про видачу ліцензії;

-  розгляд заяви і прийняття органом ліцензування рішення про видачу ліцензії або про відмову в її видачі;

-  видача ліцензії.

Також процедура ліцензування може включати факультативні етапи:

  • переоформлення ліцензії;
  • зміна даних, зазначених у документах, що додавалися до заяви про видачу ліцензії;
  • видача дубліката ліцензії.

Істотною перевагою системи ліцензування є те, що в законі про ліцензування з максимально можливою вичерпністю та чіткістю визначено порядок здійснення ліцензійних процедур, завдяки чому цей порядок став прозорим та зрозумілим для суб'єктів господарювання.

Ліцензування є формою виконавчої діяльності, вираженої в санкціонуванні, офіційному визнанні за визначеними суб'єктами прав на заняття окремими видами діяльності, коли потрібен високий професіоналізм і кваліфікація, а також здійснення контролю за фактично здійснюваними діями. Ліцензійна діяльність є основним і необхідним засобом управлінського впливу, за допомогою якого громадяни нашої держави отримають змогу розширювати свою діяльність, у зв'язку з наявністю відповідних нормативних актів.

Виходячи з вищевикладеного можна визначити ліцензування як встановлений порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, а також видачі дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, порядок, форми та періодичність здійснення нагляду і контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Тому необхідно наголосити, що ліцензування є комплексним правовим інститутом, який поєднує в собі норми матеріального та процесуального права.

Також хочеться звернути увагу на те, що ліцензуванню підлягає підприємницька діяльність, котра має вплив на навколишнє природне середовище, здоров’я, права і інтереси громадян, державну безпеку, що включає в себе національну, громадську та екологічну безпеку. І тому з впевненістю можна говорити про те, що вище викладене, врегульовує господарські відносини і виступає своєрідним превентивним заходом та служить для запобігання негативним наслідкам діяльності монопольних організацій, захисту найважливіших сфер життя, внутрішнього ринку.

 

Список використаних джерел

  1. Конституція України від 26. 08. 1996р. , в редакції від 06. 10. 2013р.
  2. Господарський кодекс України від 16. 01. 2003р. , в редакції від 01. 01. 2014р.
  3. Цивільний кодекс України від 16. 01. 2003р. , в редакції від 11
    02. 2014р.
  4. ЗУ «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01. 06. 2000р. , в редакції від 02. 02. 2014р.
  5. ЗУ «Про підприємництво» від 07. 02. 1991р, в редакції від 21. 07. 2012р.
  6. Указ Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності» від 23. 07. 1998р. ,в редакції від 08. 06. 2004р.
  7. Постанова КМУ «Про затвердження переліку органів ліцензування» від 14. 11. 2000р. , в редакції від 17. 01. 2014р.
  8. Постанова КМУ «Про експертно – апеляційну раду при Державній службі з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва» від 08. 11. 2000р. , в
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні