Лінгвокраїнознавство - освіта засобами іноземної мови

приблизно співпадає з коментарем, що є в підручнику «Happy English 2»: an Italian navigator who discovered America in 1492 when he was searching for a new way to the Indies.

Проте, в перелічених поясненнях випала, здавалося б, другорядна інформація, що асоціюється з ім’ям Колумба – ocean blue - «блакитний (синій) океан». В словнику Лонгмана читаємо: Many British people are familiar with the rhyme: In fourteen hundred and ninety – two Columbus (who “in 1492 sailed the ocean blue”) (4, c. 57).

Нажаль, не завжди ми знаходимо подібні культурознавські коментарі в лінгвокраїнознавських словниках, навіть таких, як вказаний вище словник Лонгмана, а також словник Британії Адріана Рума, матеріали якого були покладені в основу виданого у нас лінгвокраїнознавського словника (5, с. 57).

З кінця 70-х років в русистиці намітилась тенденція розвитку від «нейтрального» лінгвокраїнознавства (без вказівки конкретного адресата для іноземця взагалі) до порівнювального країнознавства – вивчення мови і культури в порівнянні з аналогічними явищами в рідній мові та культурі (6, с. 58).

Необхідність в «нейтральному» лінгвокраїнознавстві на певному етапі лінгвокраїнознавських досліджень та практики викладання лінгвокраїнознавства як аспекта навчання, цілком виправдана. Багато явищ мови і культури, їх національна своєрідність настільки самобутні, що можуть бути розкриті і описані без порівняння з якоюсь іншою культурно-мовною спільністю. Такі матеріали надають величезну допомогу викладачу. Проте, перед тим, як стати надбанням учня, країнознавська інформація препарується викладачем з урахуванням  національної належності учнів, цілей і задач навчання, етапу навчання, рівня мовної та суспільно-освітньої підготовки учнів, їх інтересів та інших факторів. Опора на національну культуру тих, що навчаються, стає провідним принципом порівнювального лінгвокраїнознавства.

Порівнювальне лінгвокраїнознавство має філологічну природу: ознайомлення з культурою країни, мова якої вивчається, проводиться через вивчення мовних одиниць з національно-культурною семантикою.

При порівнянні мов національно-культурні відмінності ми бачимо практично на всіх рівнях, але особливо яскраво на лексичному та фразеологічному, ось чому безпосередньо об’єктом порівнювального лінгвокраїнознавства  виступає, передусім, лексика і фразеологія.

Для лінгвокраїнознавства особливий інтерес становлять мови, що обслуговують більш, ніж одну культуру (негомогенні мови). Національні варіанти, наприклад, варіанти англійської мови, становлять найцінніший матеріал для вивчення відбитої в них культури, особливостей розвитку народів Великої Британії, США, Австралії та ін. Виявлення і розкриття семантики національно-маркірованих лексичних одиниць п’яти основних варіантів англійської мови поклало початок розробці нового напряму порівнювального лінгвокраїнознавства – країнознавсько-орієнтованої варіантології (7, с. 57).

ЛІТЕРАТУРА

  1. Томахин Г. Д. Теоретические основы лингвострановедения (на материале лексических американизмов английского языка) – М. , 1991. – с. 15-16.
  2. Мальцева Д. Г. Страноведение через фразеологизмы. – М. , 1991. – с. 12.
  3. Longman Dictionary of English Language and Culture
    – Harlow, 1992. – p. 7.
  4. Stevenson D. K. American Life and Institutions. – Stuttgart, 1987. Reprinted by the U. S. Information Agency. Washington D. C. , 1992. – p. 54.
  5. Room Adrian. Dictionary of Britain. – Oxford, 1978. – p. 63-66.
  6. Томахин Г. Д. Фомин Б. Н. Проблематика сопоставительного лингвострановедения. // Шестой международный конгресс преподавателей русского языка и литературы. Доклады советской делегации. –М. , 1986. – с. 252-261.
  7. Ощепкова В. В. Культурологические,
1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні