Людина в економіці

Людина в економіці

Людина водночас є біологічною та соціальною істотою. Перше означає, що вона є часточкою природи і з’явилася у результаті складного і тривалого процесу біологічної еволюції, а друге – що вона також є часточкою великого соціуму – людського суспільства.

Людина – продукт і елемент як природи, так і суспільства.

Розуміння діалектичної єдності біологічного та соціального у людині має принципове значення, адже недооцінка того чи іншого аспекту неминуче при­зведе до викривлень у соціальному розвитку. Відділити людину від природи можна тільки теоретично, в абстракції. Людина не може існувати поза при­родою, а тим паче займатися господарською діяльністю. Водночас, наука виді­ляє і досліджує окремо природне та соціальне середовище діяльності людини.

Природне середовище, або довкілля, визначає природні умови господар­ської діяльності людини. До таких умов відносять кількість населення, кліма­тичні умови, ландшафт, спадковість, якість харчування, географічне розташу­вання, розміщення продуктивних сил, транспорт, житло, одяг і багато іншого.

Людина здійснює свою діяльність за умов природної обмеженості вироб­ничих ресурсів. При цьому відмінності клімату і ландшафту, ґрунтів і корисних копалин, надзвичайна різноманітність флори і фауни – усе це та багато іншого зумовлюють певні умови господарювання (еко­номічної діяльності).

Людина досить комфортно живе у земній біосфері – прошарку життя на поверхні нашої планети. Водночас, стан біосфери нині повністю залежить від життєдіяльності живих організмів (свого часу саме живі рослини наповнили атмосферу Землі життєдайним киснем). Посилення свідомості, думки у господарській діяльності, створення таких її форм, які усе посилюють вплив життя на довкілля, ведуть до нового стану біосфери – ноосфери (прошарку розумного життя навколо планети), вчення про яку створив видатний україн­ський вчений Володимир Вернадський

З позицій сучасної науки про життєдіяльність людини у природному сере­довищі необхідно враховувати і зв’язок людини зі Всесвітом. Життя – явище космічного масштабу, а людина – істота космічна[1]. Земна ноосфера з часом розшириться далеко у космічний простір і розумне життя заповнить його, вий­шовши спочатку за межі земної атмосфери, а потім і Сонячної системи, Галак­тики, розселиться по усіх зоряних світах (якщо, звичайно, не існує десь у гли­бинах космосу іншого розумного життя).

Отже, суттєвою рисою людського життя і діяльності є залежність від при­роди. Одні природні блага (повітря, вода, сонячне світло) знаходяться у такій кількості і такій формі, що їх використання практично не має обмежень, а тому задоволення потреб у них не вимагає особливих зусиль і жертв. Це – вільні та дармові блага.

Інші блага є рідкісними, або обмеженими. Щоб задовольнити потреби в них, необхідні значні зусилля по їх добуванню і пристосуванню до споживання. Ці блага називають господарськими. Вони й утворюють виробничі ресурси.

Нині перетворювальна діяльність людини у природі (насамперед – госпо­дарська) досягла такого ступеня, що реально постала загроза екологічної ката­строфи. Виникла наука екологія, яка вивчає взаємодію живих організмів між собою і з природним середовищем та негативні наслідки цієї взаємодії.

Зниження якості довкілля негативно позначається на житті людей, викли­кає тяжкі захворювання. Людина, яка сама є часткою природи, так захопилася її перетворенням для задоволення власних потреб, що ставить

1 2 3 4 5