Марія Несвицька - берегиня нашого міста

Мабуть, в історії нашого міста ця жінка назавжди залишиться найвидатнішою і найзагадковішою постаттю. Знаємо міста, які засновували могутні володарі, мужні войовники, розширюючи тим межі своїх володінь. А от Рівне вписане в історію з ім'ям жінки, що його заснувала і щиро дбала упродовж років про його зростання та добробут. Ця жінка носила ніжне благоговійне ім'я Марія, але й ділами своїми життєвими (про помисли і почуття на відстані віків говорити важко) цілком виправдала мудру символіку цього імені.

В українській минувшині жінці належала особлива роль. Річ не тільки в тім, що вона завжди була берегинею роду. Жінка нерідко з огляду на умови і час змушена була вершити справи, які традиційно пов'язують із чоловічим началом, виявляти чудеса патріотизму, мужності, благородства. Цілий ряд уславлених імен давніх часів засвідчує особливу роль жінки-благодійниці, меценатки, просвітянки. Анастасія Гольшанська жертвувала кошти на українську першокнигу «Пересопницьке Євангеліє», Гальшка Гулевичівна стала засновницею київської братської школи, що переросла згодом у славетну Академію. У цьому ж ряду варто поставити також ім'я Марії Рівненської - засновниці українського міста, жінки широкої душі і активного благотворення. На жаль, про її життя і долю відомо нам із історичних джерел вельми небагато. Отож, щоб звалювати портрет цієї незвичайної жінки, вдамося не лиш до свідчень історичних, але й до уяви. .

Життя Марії Рівненської справді не раз підтверджувало ту істину, що вона була незвичайною жінкою, людиною великих і нереалізованих, як це часто буває у житті, духовних можливостей. Тим-то й можна пояснити незрозумілі, з першого погляду, перипетії її долі. Будучи шляхтянкою з походження, не обрала собі шляху салонної пані тихого домашнього достатку і палацового відчуження

Але виявила себе в активних діях, не гребуючи братися за поважні справи, які традиційно вершилися чоловіками. Такою справою можна вважати заснування міста - на ті часи дуже непроста й недешева турбота.

Уперше ці місця Марія побачила ще замолоду. Тоді разом із чоловіком - князем Семеном Несвізьким (чи Несвіцьким, за іншими джерелами) їй довелося оглядати землі, щойно придбані як їхні нові маєтності. Було це року 1461-го, саме цим роком датована відповідна грамота про купівлю-продаж села Рівного (на ті часи це було тільки село!) з околицями-присілками, полями, лугами, сіножатями, дібровами, ріками та ставками. Місця тутешні, вочевидь, відразу сподобалися Марії Несвізькій і, можливо, ще тоді вона задумала тут оселитися. Але маєстат жінки змушував коритися в таких справах волі чоловіка.

Рід Несвізьких, який продовжила Марія, вийшовши заміж за князя Семена, належав до числа волинської шляхти і давніше мав осідок у Луцькому повіті (від назви села Несвід походить і родове прізвище). Сліди Маріїного родоводу губляться. але вочевидь, вона також вийшла із княжої родини, найімовірніше, з Волині. Із Семеном Несвізьким Марії судилося прожити двадцять років. За цей час виховала вона дочку Анастасію; зіграли й весілля, віддавши її заміж за князя Семена Гольшанського. А тоді чоловік згас, і далі їй належало жити вдовою, дбаючи самотужки про справи мирські та духовні.

По смерті чоловіка Марія, певно, боляче переживала втрату. Тим-то вона вирішила змінити місце помешкання і переїхала до мальовничого Городка, що неподалік Рівного. Буйна зелень,

1 2 3