Марко Лукич Кропивницький

власнугідність. Починаючи з Гордія Поваренка («Доки сонце зійде. . . »), подібний персонажчас від часу з'являється в українській драматургії на противагу трагічним образамбезталанних героїнь. Співвідношення трагічного й комічного у творчостіКропивницького, отже, перебуває в постійній діалектичній залежності від об'єкта іспособу його відображення.

Уже в першому водевілі Кропивницького —«Помирились» — творі начебто суто розважального жанру—І. Франко не випадковопобачив чорні, можливі тільки в задушливій атмосфері російського життя і темнотикартини, які засвідчують тенденцію автора до узагальнень соціального характеру. Традиційний мольєрівський сюжет про спритного слугу і простакуватого пана уводевілі «Пошились у дурні» засвідчив «справжній сатиричний хист» драматурга тайого здатність «мистецькою рукою виткати кілька постатей, живцем вихоплених зжиття» (27, 233). Набутий у цих творах досвід дає можливість Кропивницькомустворити блискучий зразок соціальної сатири — етюд «По ревізії». Зображеннядуховної порожнечі сільського «начальства» — старшини і писаря,— під владою якогоперебувають сотні людей, виявляє спорідненість із сатиричною традицією Гоголя. Висміюючи кумедні, давно віджилі звичаї, дрібні людські вади, які призводять докомічних непорозумінь, а часом і до драм, що обов'язково завершуються щасливимфіналом, Кропивницький навіть у таких незлостивих комедіях, як «За сиротою і бог зкалитою. . . », «Вуси», «Джигун», «Дурисвітка», «Голомозий», «Ошибка провзойшла», непроминає нагоди поглузувати із старшини чи писаря, підкреслити моральну вищістьбідняка над багатієм. Найбільшої сили сатиричного викриття досягає він, показуючидеморалізуючий вплив багатства на людей

Трагікомічна ситуація,покладена в основу п'єси «Чмир» («Чумазий»), майстерно використана драматургом длятого, щоб показати соціальну й духовну несумісність, неконтактність трудівників іпаразитів. Доки жив своєю працею небагатий селянин Демко Пшінка, доти бувнормальною людиною, дрібні вади якої компенсувалися здоровим глуздом йкритицизмом, умілістю рук, відчуттям потрібності своєї праці. У словах Демка: «Чимбільш чоловік багатшає, тим дурнішим робиться», бо «та копійка ним овладає таопанує, що він, як замакітрений, зробиться», уже в першій яві закладається зернойого майбутньої долі. Несподівано на нього звалюється колосальне, за йогоуявленнями, багатство — спадщина від померлого у місті брата — і з нимвідбувається те, про що він казав. Намагаючись будь-що перейняти зовнішні формипанського життя і прикладаючи до них незрозуміле для нього поняття «усякіобразованія», Демко подібно до персонажів комедії Островського «Не в свої сані несідай» опиняється справді у дурному становищі. Неписьменного Демка спритнообкрадає хитрий крамар.

«Чмир» — одна з найдовершеніших п'єсКропивницького. Стрімкість розгортання дії, дотепність ситуацій, лаконізм іточність діалогів, яскравість характерів, як і недвозначність моральної позиціїавтора, роблять її привабливою для театру й донині.

Якщо пригода з Пшінкою є наслідком тимчасового затьмарення героя, то духовна еволюція «купця зкріпаків» Кирпи у п'єсі «Старі сучки й молоді парості» уже завершена. Зажерливістьйого, як і його жінки, що економить навіть на харчуванні рідних дітей, не має меж. Численні його сутички з усіма учасниками дії складаються в один всеохоплюючийконфлікт багатства й бідності, визиску й праці, безчестя й порядності. Логічнийфінал твору — безглузда смерть Кирпи на купі грошей (тут сатира переходить угротеск) — домальовує сатиричну картину, в якій відсутні напівтони.

Уп'єсі Кропивницького «Мамаша» можна бачити зразок того «нового типу комедії», проякий міркував Б. Шоу як про комедію, «настільки більш трагічну за трагедію зкатастрофічним фіналом, наскільки нещасний чи навіть щасливий шлюб трагічніший віднещасного залізничного випадку». Драматург малює зловісну картину повногоморального звиродніння людей під впливом жадоби багатства, заради якого дружина нежаліє чоловіка, син — батька. У вузьких межах родинного життя відбито градаціїруйнування

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи