Марко Лукич Кропивницький

Марко Лукич Кропивницький

З ім'ям М. Кропивницькогопов'язані створення українського професіонального театру й наступний етап розвиткуреалістичної драматургії. Видатний актор, режисер, енергійний організатортеатральної справи, талановитий композитор і письменник-демократ, він разом із М. Старицьким, І. Карпенком-Карим, І. Франком створював літературну основу утвердженняй розвитку українського театру. Твори М. Кропивницького, за словами І. Франка,«запевняють йому в історії українського театру не тільки ім'я одного з йогобатьків, але також в історії нашого письменства ім'я визначного драматичногоавтора».

Марко Лукич Кропивницький народився 7 травня 1840 р. в с. Бежбайраки на Херсонщині. «Епоха, в котру довелось мені впірнути з головою, єсувора і непомильна вказівка всього мого існування і всієї моєї праці»,— зазначаву «Автобіографії» письменник під кінець життя. Батько його — «чоловік труда, трудамозольного»,— хоч і досяг начебто достатку й становища в суспільстві, не приживсяв панському середовищі, а його посада управителя панських маєтків не гарантувалані моральної, ні матеріальної стійкості йому та його сім'ї. Дитинство М. Кропивницького мало чим відрізнялося від життя селянських дітей.

Різностороння природна обдарованість майбутнього митця виявилась ще вдитинстві, коли він «сочинял сам песни, писал стихи и обладал замечательнойпамятью». Та освіту здобував він без будь-якої системи — то у приватній школішляхтича Рудковського, то в Єлисаветградському училищі. Нормальне навчання сталоможливим лише у Бобринецькій повітовій школі, яку юнак закінчив із похвальнимлистом. Мати вчила його музики, розучувала з ним різні вокальні партії. В цей часМ. Кропивницький брав участь в аматорському гуртку, в якому ставили п'єсиукраїнських і російських драматургів

Після невдалої спроби продовжитинавчання в гімназії в Києві юнак повертається до Бобринця і вступає на службу доповітового суду.

З 1862 р. М. Кропивницький відвідує заняття наюридичному факультеті Київського університету як вільний слухач. Під враженнямоднієї з перекладних мелодрам, побачених у київському театрі, він пише п'єсу«Микита Старостенко». То був твір недосвідченого автора (згодом він сам критичнооцінив цю спробу), сповнений зовнішніх сценічних ефектів і «жахливих» пристрастей. Навіть у доопрацьованому вигляді під назвою «Дай серцю волю, заведе в неволю» цяп'єса викликала негативну оцінку І. Франка. Тепер вона відома у варіанті, якийзазнав численних грунтовних авторських доробок і відзначається життєвістю,оригінальністю конфлікту, соціальною гостротою.

Правдиве відображеннянових явищ соціального життя українського села в перше пореформене десятиріччя,коли ще зберігаються відчутні залишки та живі свідки панщини і вже посилюєтьсякласова диференціація селянства, образи селян-трудівників — Семена, Одарки, Івана,наділених глибокими й серйозними почуттями, дають підстави віднести цюпобутово-реалістичну мелодраму до напряму критичного реалізму.

Так і незавершивши з різних причин освіти, М. Кропивницький поповнював свої знаннясамостійно, особливо з переїздом до Єлисаветграда, куди у 1865 р. було переведеноповіт і де були бібліотеки. Там він і І. Тобілевич «знайомились потроху зСмайльсом, Робертом Оуеном, Джоном Стюартом, Міллем, Спенсером, Молешоттом таіншими; читали дещо і із Шекспіра, Байрона, Гете, Гейне, Дюма, Жорж Занд,Теккерея». На казенній службі він не просувався, а часто зовсім втрачав заробітокчерез захоплення мистецтвом та участь в аматорських виставах.

У 1871 р. Кропивницький перейшов у професіональні актори, погодившись працювати у трупіграфів Моркових (Одеса). Протягом десяти років роботи в російських театральнихтрупах він набув величезного сценічного досвіду, глибоко вивчив специфіку й законитеатрального мистецтва, виробив свої творчі принципи, розуміння місця театру вжитті суспільства.

У 1872 р. в одеській газеті «Новороссийский телеграф»було опубліковано водевілі М. Кропивницького "Помирились" і "За сиротою і бог

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи