Медицина екстремальних ситуацій

Медицина екстремальних ситуацій

Сьогодні вкрай загострені протиріччя у стосунках між лю­диною, суспільством і природою. Скрізь, де спостерігається зрушення екологічної рівноваги до кризового стану, помітні зменшення буферних можливостей і ослаблення природних за­хисних механізмів природи. Оскільки тривалість негативних екологічних причинно-наслідкових ланцюгів має стійкий харак­тер, можливість залучення до них людини підвищується. Но­вим об’єктивним чинником збільшення потенційного збитку в екстремальних ситуаціях стало зростання глибини перетворю­вальної діяльності самої людини. Нині повною мірою усвідом­люється справедливість прогностичних думок В. І. Вернадсь- кого про планетарний характер активності людей: «Створена протягом всього геологічного часу, усталена у своїй рівновазі біосфера починає все сильніше і глибше змінюватися під впли­вом наукової думки людства. Щойно створений геологічний чинник наукова думка змінює явища життя, геологічні проце­си, енергетику планети. Очевидно, ця сторона ходу наукової думки людини є природним явищем».

До головних медичних наслідків катастроф належать поява значної кількості потерпілих, виникнення порушення психіки людей в зоні ураження, дезорганізація системи управління місцевою охороною здоров’я, матеріальні та людські втрати в різних її ланках. У результаті виникає невідповідність між гострою потребою в медичній допомозі і можливостями наяв­них сил і засобів медичної служби з її надання.

Найтяжчі наслідки спричинюють природні катастрофи. Тільки за останні два десятиліття катастрофи стали причиною загибелі 3 млн осіб, кількість потерпілих становить близько 800 млн, загальна вартість збитку оцінюється в 100 млрд доларів.

У середньому щотижня реєструється катастрофа, у лікві­дації якої беруть участь міжнародні сили допомоги. Можна по­ рівняти руйнівний потенціал великих технологічних катастроф і військово-політичних надзвичайних умов

Тільки в сфері енер­гетики у світі видобувається, зберігається і перероблюється близько 10 млрд т умовного палива, маса якого, маючи здат­ність горіти і вибухати (що підтверджує сумний досвід недавніх промислових катастроф), порівнюється з арсеналом ядерної зброї, накопиченої у світі за всю історію її існування. Небезпеч­ні хімічні компоненти (хлор, аміак, фосген, миш’як та ін. ) збері­гаються, перевозяться кількостями, що вимірюються від сотень мільярдів до трильйонів летальних доз, що значно більше на­копичених отруйних речовин (ОР) у тих же одиницях виміру. Цілком порівняні частота й масштаби технологічних катаст­роф і стихійних лих. Події на Чорнобильській АЕС призвели до загибелі 30 осіб, госпіталізації понад 200 людей із діагнозом променевої хвороби, матеріального збитку 8 млрд крб, а медико-соціальні, екологічні й інші наслідки ще й дотепер трива­ють і поновлюють перелік проблем, детермінованих вибухом. Катастрофа з загибеллю пасажирського судна «Адмірал Нехімов» забрала понад 400 людських життів. Внаслідок заліз­ничних катастроф 1988 р. загинуло понад 120 і госпіталізовано більше 500 людей. 3 червня 1989 р. о 23-й годині на газопро­воді скрапленого газу в безпосередній близькості до ділянки залізниці Челябінськ—Уфа в результаті аварії сталося витікан­ня газу. Під час проходження двох зустрічних пасажирських потягів пролунав сильний вибух і зчинилася пожежа. Загину­ло понад 300 осіб (серед них багато дітей) і госпіталізовано більше 700.

На відміну від стихійних лих, причини яких не є підконт­рольними людині, причини технологічних катастроф можуть бути регульованими. Тому розробка науково-обгрунтованого комплексу заходів має велике значення не тільки щодо своє­часної ліквідації наслідків технологічних катастроф, але й сто­совно аналізу причин їхнього виникнення.

Екстремальна ситуація може бути наслідком не тільки ка­тастрофи.

1 2 3