Микола Шаповал (1888-1948)

Микола Шаповал (1888-1948)

Микола Шаповал народився 1888 р. на Луганщині. Закінчив Юнкерське піхотне училище в Чугуєві. Був учасником першої світової війни як командир сотні. 3 1915 року перебував у німецькому полоні в таборі Раштадт і як член Союзу Визволення України зорганізував в таборі військову організацію „Січ" та став її начальником. Основним завданням організації була культурно-освітня праця серед перебуваючих у таборі полонених-українців. В січні 1917 року заходами Союзу Визволення України німецька влада дала згоду на виїзд Миколи Шаповала з групою 27 офіцерів і козаків до перехідного табору в Білій Підляській. Основною метою виїзду було розгортання праці в кілька- десяти школах охоплюючих навчанням майже 4 тисячі дітей. Мережа шкільництва поширювалась завдяки тому, що до Білої прийшло поповнення майже трьохсотною групою українських вояків з Німеччнини. М. Шаповал був організатором Товариства „Українська Громада" та співзасновником українсь- комовного часопису „Рідне Слово", який виходив 2-тисячним тиражем. Згодом надходили дальші поповнення з яких М. Шаповал сформував 1-ий Запорізький полк української армії ім. T. Шевченка який став складовою частиною української дивізії Синьожупан-ників, яку зорганізував в Німеччині ген. Віктор Зелинський - майбутній керівник Української військової місії у Вар- шаві. М. Шаповал підвищений у рангах до полковника став командиром згаданого полку

На початку 1918 року дивізія Синьожупаників прибула до Києва і внаслідок відмови її командира ген. В. Зелинського підкоритися німецькому командуванні та виступити проти Української Народної Ради, була німцями роззброєна. Однак М. Шаповал, як і значна група офіцерів, включивсь до різних частин української армії і став захищати Україну перед більшовицькими наїзниками. М. Шаповал став командиром 18 Стародубського полку армії Української Народної Республіки, відтак брав участь як представник Української Центральної Ради на мирних переговорах в Бересті а відтак командував 7 піхотною дивізією Подільської Групи військ УНР. З лютого 1920 р. став начальником офіцерської школи (Спільної юнацької школи) яка весь 1920 рік з перервами на відпочинок, брала участь у спільній польсько-українській війні з більшовиками. По зірванні керівництвом Польщі україн-сько-польської умови та військової конвенції з квітня 1920 року і підписанням Польщею 12 жовтня 1920 року припинення війни з Росією, осамітнена армія УНР вела війну з більшовиками та закінчивши успішну мобілізацію і маючи у розпорядженні майже 40 тисяч вояків готовилась до проведення офен-зиви. Однак плану не зреалізовано, бо більшовицька армія, зробивши перегрупування на фронті і маючи перед собою лише українську армію, випередила цей намір і по двотижневих боях змусила українські війська до переходу за Збруч на територію зайняту польськими військами. Армія УНР була роззброєна і розіслана до таборів інтернованих. Ген. Микола Шаповал разом зі своєю школою знайшовсь у таборі Ланцут і став заступником начальника групи українських військ ген. Олександра Пилькевича та в короткому часі зорганізував нормальні заняття для чотирьох сотень юнаків. Одночасно допомагав в організації військового факультету Українського народного університету який почав свою роботу в таборі. На чолі своїх юнаків брав участь у торжествах пов'язаних з посвяченням цвинтаря де вже на початку 1921 року було похованих майже 450 українських вояків та споруджено із пожертв офі- перів УНР пам'ятника. Ворочистості відбулись 21 лютого 1921 року. Відтак із школою перебував у Вадовицях, де в присутності Головного

1 2