Музичне мистецтво Німеччини
План
Театри і музика. 3
Фестивалі 5
Оркестри і солісти. 7
Класики модерна і авангарду. 7
Поп-музика. 9
Музика для всіх. 10
Театри і музика
Картину театрального ландшафту Німеччини визначають в першу чергу близько 180 державних театрів: “міських”, “державних” і “Земляних”. Сюди ж слід додати близько 190 приватних театрів і понад 30 фестивалів мистецтв. Разом з цим є небачена кількість незалежних театральних груп і любительських театрів. Таке різноманіття - характерна особливість театрального життя Німеччини.
Замість одного театрального центру, що притягає до себе всі таланти і всю увагу публіки, - яким, наприклад, є Париж у Франції - в Германії є ціла палітра театрів, часто нічим не поступливих один одному в плані якості. Таке різноманіття має свої традиції. У XVII-XVIII століттях майже кожен місцевий суверен мав свій придворний, розкішно обладнаний театр. У XIX столітті міська буржуазія зробила його публічною установою.
Універсальні театри пропонують широку палітру постановок: від п’єси до опери, оперети, мюзиклу, балету і сучасного танцю. Сезонний репертуар таких театрів складається з 20-30 постановок. Щороку вони ставлять приблизно 10 нових спектаклів. Таким чином, глядач дістає можливість ознайомитися з багатьма драматургічними і музичними роботами. Сюди ж слід додати лялькові театри і театри для дітей і молоді, які можуть бути як складовою частиною універсального театру, так і самостійними театральними одиницями
На відміну від цього театри, що спеціалізуються на мюзиклах, протягом багатьох місяців або років безперервно показують один і той же спектакль. Так само діють, перш за все, невеликі приватні театри, що дають протягом декількох тижнів один і той же спектакль, а потім що представляють нову постановку.
Німецькі театри вносять також свій внесок до розвитку міжнародних культурних зв’язків і європейської інтеграції. Велику роль при цьому грають театральні фестивалі, наприклад, “Театри миру” в Берліні і “Боннер бієннале” в Бонні. Фестиваль “Горизонти” в Берліні є зустріччю європейській і неєвропейських культур. Тут же слід сказати і про обміни окремими постановками з театрами інших країн, і про співпрацю з іноземними акторами, співаками, танцюристами, директорами театрів, диригентами, режисерами, оформлювачами і іншими співробітниками театрів. На цій ниві успішно діє, наприклад, мюльхаймській “Театер ан дер Рур”.
Репертуар. Згідно робочій статистиці Союзу німецьких театрів, в сезоні 1997/98 рр. було зареєстровано 5. 393 постановки 2. 683 творів (драматичні, музичні, балетні і лялькові театри). Вони ставилися в 387 театрах і виконувалися більше 92. 000 разів. 338 творів ставилися вперше або вперше виконувалися німецькою мовою. Найбільшою популярністю цього сезону користувалися:
- опери: “Чарівна флейта” Моцарта, “Хензель і Гретель” Хампердінка, “Богема” Пуччині
- оперети: “Кажан” Штрауса, “Продавець птахів” Целле-ра і “Біла лощадь” Бенацки
- п’єси: “Трьохкопійчана опера” Брехта, “Джим Кнопф” Енде, “Фауст” Гете
- балети: “Ромео і Джульета” Прокофьева, “Шелкунчик” Чайковського, “Жізель” Адама.
Поряд з маститими режисерами, наприклад, Юргеном Фліммом, Петером Цадськом, Клаусом Пейманом і Петером Штайном, сьогодні росте молоде покоління режисерів, що привертають до себе увагу свіжими ідеями і оригінальними інсценуваннями: наприклад, Мартін Кушей, Саша Вальц, Томас Остермайер, Тірза Брункен.
Фестивалі
У фестивальному календарі театралів, зокрема, помічені Берлінський театральний фестиваль, на якому в травні представляються якнайкращі німецькомовні постановки Рурській фестиваль мистецтв в Реклінгхаузене, який також проходить в травні і своїми класичними і сучасними творами звернений до найширшої публіки, фестиваль “Євро-сцена” в Лейпцігу. Тут же слід згадати такі фестивальні центри, історичне обрамлення яких - замки, палаци і церкви - створюють