Музичний рух українців в Америці

опублікував «Релігійні твори Олександра Кошиця». Видавав наукові монографії, художню літературу. У багатьох бібліотеках України сьогодні є книги з поміткою «Видавництво Маріяна Коця». Після здобуття Україною незалежності став фундатором першої в Україні офсетної друкарні. За його підтримки було видано понад 100 книг, зокрема «Піонери музичного мистецтва в Галичині», «Голод в Україні 1946–1947: Документи і матеріали», «Голодовка: 1932–1933 роки на Переяславщині: Свідчення», «Грушевськи М. Вибрані листи до Кирила Студинського (1891–1941)». Звичайно ж більшість видань не були комерційними і не приносили ніяких прибутків. У книговидавничій справі М. Коць перш за все був меценатом.

Внесок Маріяна Коця у збереження і популяризацію гетьманської спадщини в Україні

Маріян Коць ініціював створення благодійного «Фонду Івана Мазепи», коштами якого було реставровано будинок Мазепи в Києві і створено Музей гетьманства. Відкриття музею відбулося 11 березня 1993 р. Меценат зробив значний внесок у музейну збірку, придбавши для неї документи, твори мистецтва, предмети козацької старовини. Був ініціатором організації зустрічей з глядачами, проведення вечорів пам'яті, вшанування імен видатних українців.

Маріян Коць став ініціатором, натхненником та спонсором встановлення першого пам'ятника гетьману Мазепі в Україні та Європі[1] у селі Мазепинцях Київської області.

Конкурс композиторів імені Іванни і Маріяна Коць

Композиторський конкурс в межах «КиївМузикФесту» вперше відбувся у 1991 році за ініціативи і фінансового сприяння Маріяна Коця та його дружини. Рушієм ідеї заснування цього конкурсу виступило бажання подружжя віднайти видатного композитора в Україні. Їх турбувало питання — чому така велика, співоча Україна не має свого Гріга чи Штрауса?

Перший конкурс носив ретроспективний характер, до участі допускалися твори українських композиторів, написані в період з 1960 по 1991 рр. Другий — присвячений темі Голодомору геноциду 1932-33р. р. На третій конкурс українських композиторів приймались твори на тему Чорнобильської катастрофи. Четвертий був присвячувався Україні

П'ятий і останній — творчості жінок-композиторів. Конкурси відбувались з 1991 по 1995 роки.

Нагороди і звання

М. Коць — кавалер орденів «За заслуги» 3-го, 2-го й 1-го ступенів (1998, 2005, 2007 рр. ) за вагомий особистий внесок у справу повернення в Україну культурних цінностей, дослідження голодоморів, привернення уваги міжнародної спільноти до визнання Голодомору 1932–1933 рр. актом геноциду українського народу, активну громадську діяльність з метою вшанування пам'яті жертв народної трагедії. 2002 р.

Українська православна церква Київського патріархату відзначила М. Коця орденом Св. Володимира за саможертовну благодійну діяльність в справі національного відродження.

Ліга українських меценатів присудила йому премію імені Є. Чикаленка.

Маріян Коць був членом редколегій ряду книг і журналів, зокрема «Березіль» у Харкові та «Борисфен» у Дніпропетровську. М. Коць — співзасновник організації допомоги дітям Чорнобиля, опікун школи сиріт в Артемівську, жертводавець 250 тис. доларів на комп'ютери для українських шкіл Донбасу. Будучи щедрим жертводавцем, М. Коць особисто контролював використання наданих ним коштів на відповідні цілі та програми.

Поховано М. Коця, за його заповітом, в Україні на Личаківському кладовищі Львова. Останнім подарунком Маріяна Коця стало передання Львівській науковій бібліотеці близько 5-ти тисяч книг власної бібліотеки, а також 148 мистецьких творів і скульптур українських митців

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні