Музичний рух українців в Америці

XX століття.  

Вірко Петрович Балей

Вірослав Петрович Балей (нар. 21 жовтня 1938, Радехів) — українсько-американський диригент, піаніст, композитор, музичний діяч. З 1949 живе у США. Закінчив консерваторію в Лос-Анжелесі (1962), брав уроки композиції у Макса Регера, з диригування — у В. ван дер Берга.

Професор Невадського університету в Лас-Вегасі. З 1971 — художній керівник щорічного фестивалю сучасної музики, з 1974 — керівник камерного оркестру, 1976-78 — симфонічного оркестру університету, 1983-88 — оперного театру (всі в Лас-Вегасі). З 1988 — багаторазово гастролював в Україні. Лауреат Державної премії України ім. Т. Г. Шевченка (1996), удостоєний цієї нагороди першим серед американців. [1] Зарубіжний член НСКУ.

Потрапив до концтабору. Втік та забрав родину до Лос-Анджелесу. Живе в Лас-Вегасі.  

Ярослав Васильович Барнич (30 вересня 1896, Балинці — 1 червня 1967, Клівленд, штат Огайо, США) — український композитор, диригент, педагог,скрипаль, громадський діяч.

Ярослав Васильович Барнич народився 30 вересня 1896 року в селі Трофанівка поблизу Коломиї, нині Снятинського району Івано-Франківської області в сім’ї директора школи.

У 1906—1914 роках навчався в Коломийській гімназії. 1914 року добровольцем вступив до легіону Українських січових стрільців. У жовтні 1915 року склав гімназійний іспит зрілості у Відні.

Разом із Михайлом Гайворонським Ярослав Барнич організував струнний квартет Українських січових стрільців, до складу якого увійшли Антін Баландюк і Роман Лесик. 1916 року Барнич став диригентом Українського театру товариства «Бесіда» у Львові (керівник А. Будзинськимй). Було поставлено «Хату за селом», «Гриця», «Наталку Полтавку», «Катерину», «Гальку» та ін

1921 року працював у мандрівній трупі «Українська театральна дружина» Василя Коссака (Коломия, Чортків, Збараж), а також у Театрі Б. Овчарського (Львів).

У 1921—1924 роках диригував в Українському театрі товариства «Бесіда» під керівництвом Йосипа Стадника.

1924 року Барнич закінчив Львівський вищий музичний інститут імені Миколи Лисенка (викладачі Е. Зуна, О. Ясеницька-Волошин, Василь Барвінський). Ще декілька років пішло на пошуки роботи. Носили його дороги то в Ужгород, де був диригентом оркестру місцевого театру, то в Самбір, де вчителював. В 1929 р. – переїзд до Станиславова (тепер Івано-Франківськ), вчительська праця в школах, гімназіях, семінарії сестер Василіянок, державному Музичному інституті ім. С. Монюшка, польській Вищій школі ім. Ф. Шопена, диригування тамтешнім "Бояном”. Це був особливо творчий період композитора.

В 30-ті рр. з’явилися й усі оперети композитора («Дівча з Маслосоюзу» (1932), «Шаріка» (1934), «Пригода в Черчі» (1936), «Гуцулка Ксеня» (1938).

З осені 1939 року працював диригентом Станиславівського муздрамтеатру, симфонічного оркестру філармонії, у 1940 р. створив Гуцульський ансамбль пісні і танцю. В роки німецької окупації він обіймав посаду диригента Львівської опери. Перед приходом "других совітів”, будучи вже відомим композитором і диригентом, подався на еміграцію. Західна Німеччина (1944–1949), США (з 1949р. ), праця в різних установах, батута над хорами, постановки опер і оперет, концерти і т. ін. У 1952 р. в Нью-Йорку створюється Український Музичний Інститут і а в одній із його філій — у містах Клівленді і Лорейні працює Я. Барнич, де викладає гру на скрипці та теоретичні

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні