Основні закони логіки
План
- Основні риси правильного мислення.
- Закон тотожності.
- Закон несуперечності.
- Закон виключення третього.
- Закон достатньої підстави.
1. Основні риси правильного мислення
Основними компонентами логічної форми міркування є:
логічні терміни;
нелогічні терміни.
Логічні терміни в природній мові звичайно виражають за допомогою таких слів та словосполучень: «усякий», «деякий», «є», «невірно, що…», «якщо…», «тоді…», «…і…», «…або…» тощо.
У нелогічних термінах фіксується певна інформація, про яку йдеться у вислові. Це можуть бути як окремі слова, словосполучення, так і цілі речення.
Зміст міркування виражається саме в нелогічних термінах. У зв’язку з цим можна уточнити поняття логічної форми.
Логічна форма міркування – це його структура, яка виявляється в результаті абстрагування від значень нелогічних термінів.
Для того, щоб з’ясувати логічну форму міркування, необхідно:
1) відновити міркування у повному вигляді, тобто виявити усі його засновки і висновок;
2) з’ясувати логічні терміни, що входять до складу засновників та висновку міркування;
3) замінити прості висловлювання, що входять до складу засновків та висновку, на певні символи;
4) зобразити логічну форму міркування за допомогою відповідної схеми.
Розглянемо для прикладу таке міркування: «Це посадова особа вчинила злочин, тому що вона отримала хабар».
- Відновимо його у повному вигляді. В результаті матимемо:
Якщо посадова особа отримала хабар, то вона вчинила злочин.
Це посадова особа отримала хабар
Це посадова особа вчинила злочин.
- До складу першого засновку міркування входить один логічний термін: «якщо, … то».
- Замінимо висловлювання: «посадова особа отримала хабар» на змінну р, а висловлювання «Посадова особа вчинила злочин» – на змінну q.
- Зобразимо логічну форму міркування за допомогою такої схеми:
Якщо р, тоді .
р_______________________
Отже, q.
Це схема правильного міркування. Які б конкретні висловлювання не підставлялись р та q, якщо засновником міркування будуть істинними, то його висновок також буде істинним.
У логіці висловлювань можна говорити про безліч логічних законів. Але серед них виділяють декілька, які кваліфікують як основні закони пропозиційної логіки. Розглянемо деякі з них.
2. Закон тотожності
Закон тотожності: будь-яка думка про предмет у процесі даного міркування тотожна сама по собі, скільки б разів вона не повторювалась.
Закон тотожностей у вигляді формули записується так: А є А, або А = А.
Об’єктивною основою закону тотожності, його джерелом є якісна визначеність предметів і явищ зовнішнього світу. Зміст закону тотожності полягає в таких його вимогах:
- У процесі міркування про якийсь предмет необхідно мислити саме про цей предмет і не можна підміняти його іншим предметом думки. Так, якщо ми обговорюємо Петренка, якийсь його вчинок, то ми маємо обговорювати Петренка, а не когось іншого, і саме цей його вчинок, а не якийсь інший. Закон тотожності не забороняє переходити від одного предмета думки до другого, від одного обговорення питання – до другого питання, він тільки забороняє підміняти один предмет думки другим предметом, одне питання другим питанням.
- У процесі, у суперечці або дискусії поняття мають уживатися в одному й тому ж значенні. Думка тотожна сама собі, якщо