Особливості страхового захисту активів підприємств
Продукція, що ще не доведена до готовності, страхується на основі вартості затраченої сировини, матеріалів, енергії та праці, здійснених до часу настання страхового випадку. Для визначення її величини використовують затверджені ціни, норми та розцінки для даного виду робіт.
Юридичні та фізичні особи можуть застрахувати матеріальні активи як в повній їх оцінці, так і в певній долі (відсотку). Якщо застосовується останній підхід, це означає, що всі об'єкти вважаються застрахованими в однаковій частці від вказаної вище оцінки.
В сучасних умовах розвитку народного господарства України проблема оцінки будь-якого майна набирає особливого значення, тому що відбувається постійне зростання цін на рухоме та нерухоме майно. В повній мірі нейтралізувати вплив інфляції на його страхову оцінку неможливо, але зменшити її наслідки треба.
Можна запропонувати найбільш простий варіант вирішення цієї проблеми шляхом, наприклад, відмови від обов'язкового залишення на відповідальності страхувальника певної частини майна. Звичайно, такий прийом дає результат при відносно незначних темпах інфляції — в межах 30% щорічно. Правомірно застосовувати також страхування майна по його первісній чи відновлюваній вартості без врахування зносу. Зазначимо, однак, що сказане має сенс лише для фондів з незначним фізичним зносом, в межах декількох років.
Складнішим, але й більш ефективним є страхування-з умовою відшкодування втрат, що віднесені до реальної (ринкової) вартості матеріальних активів на день їх пошкодження (загибелі). В цьому випадку при заключенні договору страхування на рік необхідно за погодженням двох партнерів в страхуванні оцінити середній очікуваний індекс інфляції, який і буде застосовуватись для страхової оцінки майна і встановлення страхових платежів. Можливе використання також умов заключення договору на річний строк, з періодичним коригуванням (перерахунком) страхових платежів, наприклад, щоквартально. Застосування таких договорів означає, що і страховик, і страхувальник беруть на себе ризик переплати, або недоплати, в залежності від частоти надходження страхового випадку. Однак, така ситуація не заперечує ймовірний характер страхових відносин.
Основою відшкодування збитків при пошкодженні чи загибелі матеріальних активів є виконання вимог системи пропорційної відповідальності. Зміст її в тому, що при пошкодженні (загибелі) майна, що належить страхувальнику, відшкодування встановлюється в такому відсотку від величини збитків, в якому воно було застраховане, але в межах страхової суми. Разом з тим, якщо в договорі про добровільне страхування перевіркою буде встановлено заниження вартості матеріальних активів а порівнянні з фактичною сумою, то відсоток, в якому вони були застраховані, відповідно зменшується.
Розглянемо це твердження на прикладі. Нехай матеріальні активи підприємства були застраховані на суму 45 млн
Візьмемо іншу ситуацію. Страхувальник зазначив в договорі про страхування оцінку майна в 20 млн. грош. од. , страхову суму 15 млн. грош. од. (75% від оцінки). Після настання страхового випадку (пожежі) експерти страхової компанії стали встановлювати