Особливості управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності

Особливості управління ризиками у зовнішньоекономічній діяльності

Особливе місце серед ризиків, яким піддаються учас­ники зовнішньоекономічних зв’язків, посідають комерційні ризики, у тому числі ризики, пов’язані з імовірністю неплатоспроможності покупця чи позичальника, нестійкістю валютних курсів та інфляцією, зміною ціни товару після укладення контракту. Для того щоб застрахувати себе від можливих втрат, експортер може закласти в ціну надбавку на непередбачені ризики. Чим вищий ступінь ризику, тим більшою є величина цієї надбавки, а отже, й ціна товару. Однак можливості такого способу захисту від комерційних ризиків обмежені головним чином тим, що підвищення ціни негативно позначається на конкурентоспроможності товару.

Ціновий ризик виникає в процесі реалізації товарів і послуг, зроблених чи куплених підприємцем у зовнішньоторговельній діяльності. Основними причинами цінового ризику є:

  • зниження обсягів реалізації в результаті падіння попиту чи потреби на товар, реалізований підприємством, витиснення його конкуруючими товарами, зробленими на внутрішньому ринку, введення обмежень на продаж;
  • підвищення закупівельної ціни товару в процесі здійснення зовнішньоторговельного підприємницького проекту;
  • непередбачене зниження обсягів закупівель порівняно з наміченими, що зменшує масштаб усієї операції і збільшує витрати на одиницю обсягу реалізованого товару (за рахунок умовно постійних витрат);
  • втрати й розкрадання в процесі реалізації та транспортування товару, що знижує рентабельність зовнішньоторговельної операції і змушує підприємця збільшувати ціну для покриття витрат;
  • втрата якості в процесі реалізації, транспортування й збереження товару, що призводить до зниження його ціни;
  • підвищення витрат обігу порівняно з наміченими в результаті виплати штрафів, непередбаченого мита й відрахувань, що призводить до зниження прибутку підприємницької фірми.

Ціновий ризик у зовнішньоекономічній діяльності містить у собі:

  • ризик, пов’язаний з реалізацією товару (послуг) на внутрішньому чи зовнішньому ринку;
  • ризик, пов’язаний із транспортуванням товару (транспорт­ний);
  • ризик, пов’язаний із платоспроможністю покупця;
  • ризик форс-мажорних обставин;
  • валютний ризик;
  • кредитний ризик.

Варто виокремити транспортний ризик у зовнішньоторговельній діяльності

Його класифікація вперше була проведена Міжнародною торговельною палатою в Парижі у 1919 р. і уніфікована в 1936 р. У даний час різні транспортні ризики згідно з «ІНКОТЕРМС 2000» (видання № 460 Міжнародної торговельної палати) класифікуються за ступенем та відповідальністю в чотирьох групах: Е, F, С, D.

Група Е включає одну ситуацію, коли постачальник (продавець) зберігає товар на своїх власних складах. Ризик приймає на себе постачальник до моменту прийняття товару покупцем. Ризик транспортування від приміщення продавця до кінцевого пункту вже приймається покупцем.

Група F містить три конкретні ситуації передачі відповідальності й відповідно ризики:

  • FCA — ризик і відповідальність продавця переносяться на покупця в момент передачі товару в умовленому місці;
  • FAS — відповідальність і ризик за товар переходять від постачальника до покупця у визначеному договором порту;
  • FOB — продавець знімає із себе відповідальність після вивантаження товару з борта судна.

Група С включає ситуації, коли експортер, продавець, укладає з покупцем договір на транспортування, але не приймає на себе ризику:

  • CFR — продавець оплачує вартість транспортування до порту прибуття, але ризик і відповідальність за збереження товару й додаткові витрати бере на себе
1 2 3 4

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні