ПРЕДМЕТ, ЗАВДАННЯ ДИСЦИПЛІНИ, МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ. ІСТОРІЯ РОЗВИТКУ ҐРУНТОЗНАВСТВА.

великий геологічний кругообіг речовин.

Одночасно водорозчинні елементи засвоюються з ґрунту рос­линами ' через ланцюг трофічних ланок знову повертаються в ґрунт. Так здійснюється малий біологічний кругообіг речовин (рис. 1).

3. Ґрунт здійснює регулювання біосферних процесів на Землі. Завдяки динамічному відтворенню родючості в ґрунті і на його поверхні підтримується висока насиченість живими організмами

 

Рис. 1. Біологічний кругообіг речовин

і ґрунтоутворення  (за В. А. Ковдою, 1973).

.

4. Ґрунт регулює хімічний склад атмосфери і гідросфери. Фі­зичні, хімічні і біологічні процеси, які відбуваються в ґрунті (ди­хання живих організмів, «дихання» ґрунту, міграція хімічних еле­ментів), підтримують певний склад приземного шару атмосферно­го повітря та визначають хімічний склад континентальних вод.

5. Ґрунт здійснює акумуляцію активної органічної речовини і хімічної енергії. Основною формою органічної частини ґрунту і но­сієм енергії є гумус. За даними В. А. Ковди (1970), у трав'янистих ландшафтах суші запаси енергії в гумусовому горизонті ґрунту в 20 — 30 разів більші запасів енергії в рослинній біомасі. Акуму­льовані в ґрунті органічна маса і енергія економно витрачаються для підтримання життя і кругообігу речовин у природі.

Згідно з вченням В. М. Сукачова про біогеоценози, ґрунт є не­від'ємним компонентом природних екологічних систем (екосистем), або біогеоценозів, з яких складається біосфера. Він входить до них як окрема підсистема, яка пов'язана з іншими підсистемами (рослини, тварини, атмосфера тощо) численними зв'язками

От­же, функціонування наземних екосистем неможливе без ґрунту.

В економічній сфері людського суспільства ґрунт набуває со­ціально-економічного поняття. У даному випадку ґрунт одночасно виступає як фізичне середовище, життєвий простір існування лю­дей і як економічна основа, тобто основний засіб сільськогосподар­ського виробництва.

Народногосподарське значення ґрунту як основного засобу виробництва в сільському господарстві визначається його основною властивістю— родючістю.

Ґрунт є надбанням усього людства і тому всі люди Землі по­винні раціонально використовувати і охороняти його для сучас­ного і майбутніх поколінь.

ҐРУНТОЗНАВСТВО ЯК НАУКА

Ґрунтознавство є самостійною галуззю природо­знавства. Як наукова дисципліна сформувалось у кінці XIX ст. завдяки працям видатних вчених В. В. Докучаєва, П. А. Кости-чева, М. М. Сибірцева, їхніх учнів і послідовників.

Виникнення наукового ґрунтознавства тоді було не випадко­вим. Його становленню сприяла прогресивна наукова атмосфера середини XIX — початку XX століть. У цей період бурхливо розви­валося природознавство, яке базувалось на еволюційних ідеях Ч. Лайєля в геології і Ч. Дарвіна в біології.

В історії наукового ґрунтознавства є період, який називають «золоте тридцятиліття» (1880—1910). У цей період класики ро­сійського ґрунтознавства разом з зарубіжними колегами — Є. Гіль-гердом (США), О. Зігмондом і П. Трейцем (Угорщина), Е. Романном (Німеччина) та іншими — розробили ряд положень науко­вого генетичного ґрунтознавства. Генетичного тому, що в його ос­нові лежить вчення про генезис — походження, розвиток і еволю­цію ґрунтів.

Основними положеннями  сучасного  ґрунтознавства  є:

поняття про ґрунт як самостійне природно-історичне тіло, яке формується в часі і просторі під впливом факторів ґрунтоутво­рення;

вчення про  фактори  ґрунтоутворення;

концепція ґрунтоутворювального процесу як складного ком­плексу «елементарних» процесів;

вчення про родючість ґрунту як його основну властивість, що забезпечує життя на Землі і є наслідком життя;

поняття про сучасний ґрунтовий покрив як стадію в історії роз­витку земної кори;

принципи систематики  і 

1 2 3 4 5 6 7 8 9

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні