Первісні релігійні вірування

предка, що тотемні тварини ставляться до них як до своїх співродичів.

Постійно відчуваючи велику залежність від тваринного світу і ще не розуміючи його природи, люди складали уявлення про зв'язки з ним на основі того зразка, який існував реально і був рятівним для них. Таким зразком були кровнородинні стосунки, характерні для ранньої організації суспільства і фантазійне переношувані на тотемізованих стадних тварин. Але відомо, що тотемами були не лише стадні тварини - серед них траплялися й гусінь, орли, окремі дерева, а деякі індіанські племена своїми тотемами мали срібло й олію, бечуани Африки - залізо тощо. Вважалося, що ці предмети, будучи співродичами людей, піклуються про них, сприяють їм, передають людям важливі для них якості. Отже, тотемізм - не просто "накладення" кровнородинної моделі на природу, а різне "прочитання" життєво важливої цінності цієї моделі у зв'язках людини з природою. Звідси - тотемізація не лише стадних тварин, а й деяких предметів неживої природи, окремих частин тіла тощо.

Тотемами могли бути не будь-які стадні тварини або окремі особини чи рослини та предмети, а лише ті, які чимось видавалися цінними, сприятливими для людей. У стаді оленів людина первісного суспільства вбачала піклування одного про одного й, можливо, про членів роду, з багатоніжкою пов'язувалася можливість прискорення власного бігу, із зором орла - можливість далі й краще бачити, з червоним соком черемухи - поповнення власних життєвих сил та ін. Але в кожному випадку основою для тотемізації були кровнородинні зв'язки, абстраговані й силою фантазії, що переносила на інші "значення", завдяки чому чуттєвий об'єкт набирав у голові людини й надчуттєвих, надприродних рис, міг впливати на неї за принципом кровної спорідненості. Фактично в тотемізованій свідомості людина уявлялася таким само тотемом, як і тварина чи рослина, а відношення "люди роду - тотемний співродич" не поширювалося на тварин, рослин чи предмети, що перебували поза "кровною спорідненістю", тобто не були обрані. Як можна бачити, за головними гносеологічними ознаками тотемні вірування були, як і найдавніший фетишизм, різновидом віри у чуттєво-надчуттєвий тип надприродного

У ранньородовому суспільстві поширеними були й анімістичні уявлення (від лат. anima - душа), що виявлялися у вірі в душу як двійника тіла, носія життя людини, а також тварин і рослин. Матеріали про ці вірування зібрав і описав англійський етнолог і релігієзнавець Е. Тейлор (1832-1917 pp. ) у книзі "Первісна культура" (1871 p. ). Як уже зазначалося, Е. Тейлор та його послідовники вважали, що вже первісні люди уявляли душу як духа - "тонкий, неречовинний людський образ". 5 Зауважимо, що й досі у релігієзнавчій літературі термін anima, як правило, пояснюють через поняття "душа" і "дух", хоча для вживання останнього в даному випадку нема підстав. Тому ми слово "анімізм" вживаємо не в тейлорівському розумінні, а як означення тих вірувань, що, як і тотемізм та фетишизм, були різновидом чуттєво-надчуттєвих уявлень про надприродне.

У гносеологічному відношенні анімістичні уявлення безпосередньо пов'язуються з нерозумінням людиною природи фізіологічних та психічних станів, таких явищ, як життя і смерть, сон і неспання, сновидіння, непритомність, відчуття, мислення, воля і т. п. Абстрагуючи безпосередню даність цих явищ, абсолютизуючи свої враження про них, первісні люди дійшли думки, що вони живуть і діють завдяки

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14