Походження і суть грошей
Походження і суть грошей
Незважаючи на широку палітру поглядів на виникнення і суть грошей, майже усі економісти сходяться на тому, що їх поява пов’язана із розвитком поділу праці і обміну. Найбільш послідовно ця ідея проводилась у марксистському економічному вченні, яке ґрунтується на трудовій теорії вартості.
Згідно з цією теорією, вартість – внутрішня властивість товару, а її величина визначається витратами праці, тобто певною кількістю абстрактної, суспільної праці1, що була застосована для виготовлення даного товару. Зовнішнім проявом, формою вартості виступає мінова вартість, тобто, здатність товару обмінюватись на інший товар у певних кількісних пропорціях, які визначаються величиною вартості. Тому абстрактна праця знаходить свій вираз не безпосередньо в одиницях робочого часу, а через обмін товарів у формі мінової вартості.
Однак, протягом сотень і сотень тисяч років люди не обмінювались життєвими благами. Що вони виробляли (вірніше, спочатку просто збираючи дари природи або полюючи), те і споживали. Так було тому, що спочатку праця “людини розумної”, яка лише виділялась із тваринного світу, була вкрай непродуктивною, денних зусиль нашого далекого предка вистачало лише на те, щоб прогодувати самого себе і своє потомство, забезпечити власне виживання і продовження роду. Змінились тисячі поколінь, перш ніж примітивні знаряддя праці – палиця і камінь – змінились більш досконалими. Це дозволило підвищити продуктивність праці мисливця і збирача плодів і насіння настільки, що працездатний член первісної общини міг створювати не лише продукт для себе (необхідний продукт), але й надлишковий продукт (додатковий продукт). На цій основі з’явилась можливість стійкого поділу праці всередині общини: одні її члени могли зосередитись, скажімо, на виготовленні знарядь праці і полюванні, інші – на самому полюванні, треті – на вичинці шкір убитих тварин, четверті – на виробництві одягу і взуття із них тощо. Такий поділ праці і спеціалізація всередині общини підвищували продуктивність сукупної праці її членів
В результаті цього з’являється обмін продуктів: спочатку лише всередині общини, а потім і між різними общинами. Як показує досвід відсталих народів, він здійснювався через взаємні подарунки. Спочатку випадкові, нерегулярні міжобщинні акти обміну призвели до появи простої, випадкової або одиничної форми вартості.
Обмін за простої форми вартості, за твердженням археологів, почав здійснюватись у деяких куточках нашої планети понад 30-35 тисяч років тому. У той далекий час обмін відбувався надлишками продукту, виробленого для власного споживання. Цей акт обміну можна виразити так:
Х товару А = Y товару В.
При цьому у споживній вартості товару (В) відображається вартість товару (А), адже, якщо власник останнього призначив його для обміну, він не є для нього корисністю (споживною вартістю), такою для нього є товар (В). Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість через співставлення з другим товаром тобто знаходиться у відносній формі вартості. Товар В, відіграючи пасивну роль, виступає вимірювачем вартості першого товару. Своєю споживною вартістю він визначає вартість товару А і виступає як еквівалент (знаходиться у еквівалентній формі вартості). Цю роль він виконує випадково, епізодично і сам по собі нічим не відрізняється від інших споживних вартостей. Проте в межах відношення цих двох товарів