Походження і суть грошей

Походження і суть грошей

Незважаючи на широку палітру поглядів на виникнення і суть грошей, майже усі економісти сходяться на тому, що їх поява пов’язана із розвитком поділу праці і обміну. Найбільш послідовно ця ідея проводилась у марксистському економічному вченні, яке ґрунтується на трудовій теорії вартості.

Згідно з цією теорією, вартість – внутрішня властивість товару, а її величина визначається витратами праці, тобто певною кількістю абстрактної, суспільної праці1, що була застосована для виготовлення даного товару. Зовнішнім проявом, формою вартості виступає мінова вар­тість, тобто, здатність товару обмінюватись на інший товар у певних кількісних пропорціях, які визначаються величиною вартості. Тому абстрактна праця знаходить свій вираз не безпосередньо в одиницях робочого часу, а через обмін товарів у формі мінової вартості.

Однак, протягом сотень і сотень тисяч років люди не обмінювались життєвими благами. Що вони виробляли (вірніше, спочатку просто збираючи дари природи або полюючи), те і споживали. Так було тому, що спо­чатку праця “людини розумної”, яка лише виділялась із тваринного світу, була вкрай непродуктивною, денних зусиль нашого далекого предка ви­стачало лише на те, щоб прогодувати самого себе і своє потомство, за­безпечити власне виживання і продовження роду. Змінились тисячі поко­лінь, перш ніж примітивні знаряддя праці – палиця і камінь – змінились більш досконалими. Це дозволило підвищити продуктивність праці мисливця і збирача плодів і насіння настільки, що працездатний член первісної общини міг створювати не лише продукт для себе (необхідний продукт), але й надлишковий продукт (додатковий продукт). На цій основі з’явилась можливість стійкого поділу праці всередині общини: одні її члени могли зосередитись, скажімо, на виготовленні знарядь праці і полюванні, інші – на самому полюванні, треті – на вичинці шкір убитих тварин, четверті – на виробництві одягу і взуття із них тощо. Такий поділ праці і спеціалізація всередині общини підвищували продуктивність сукупної праці її членів

В результаті цього з’являється обмін продуктів: спочатку лише все­редині общини, а потім і між різними общинами. Як показує досвід відста­лих народів, він здійснювався через взаємні подарунки. Спочатку випад­кові, нерегулярні міжобщинні акти обміну призвели до появи простої, випадкової або одиничної форми вартості.

Обмін за простої форми вартості, за твердженням археологів, почав здійснюватись у деяких куточках нашої планети понад 30-35 тисяч років тому. У той далекий час обмін відбувався надлишками продукту, вироб­леного для власного споживання. Цей акт обміну можна виразити так:

Х товару А = Y товару В.

При цьому у споживній вартості товару (В) відображається вартість товару (А), адже, якщо власник останнього призначив його для обміну, він не є для нього корисністю (споживною вартістю), такою для нього є товар (В). Товар А відіграє активну роль, виражаючи свою вартість через співставлення з другим товаром тобто знаходиться у відносній формі вартості. Товар В, відіграючи пасивну роль, виступає вимірювачем вартості першого товару. Своєю споживною вартістю він визначає вартість товару А і виступає як еквівалент (знаходиться у еквівалентній формі вартості). Цю роль він виконує випадково, епізодично і сам по собі нічим не відрізняється від інших споживних вартостей. Проте в межах відношення цих двох товарів

1 2 3 4 5 6 7 8