Держава у політичній системі. Політична свідомість та ідеологія

конфедерації — об'єд­нання, союзи держав, що створюються для виконання певних завдань.

Основні види державного режиму:

демократичний — державна влада здійснюється з дотриманням основних прав людини; забезпечуються легальні можливості вільного волевиявлення і враху­вання інтересів усіх груп населення через демокра­тичні інститути (вибори, референдуми), вільно діють різноманітні громадянські об'єднання, які представ­ляють ці інтереси і впливають на вироблення і здій­снення політики держави. Демократичний режим має такі різновиди, як демократично-ліберальний, де­мократично-консервативний, демократично-радикаль­ний;

тоталітарний — державна влада здійснюється шля­хом обмеження або порушення основних прав людини; скорочення або недопущення, усунення легальних мож­ливостей для вільного виявлення і врахування інтересів усіх груп населення (зокрема, через діяльність гро­мадських організацій, об'єднань, які їх представляють); зосередження неконтрольовадої населенням державної влади в руках правлячої верхівки (олігархії) або однієї особи. Останній різновид тоталітаризму має назву «автократія» або «вождизм». Тоталітаризм існував у вигляді таких державних режимів, як расистський, фашистський, військово-диктаторський.

У другій половині 80-х років в Україні (як і в інших колишніх радянських республіках) відбувається посту­повий, хоча й не завжди послідовний перехід від тоталітаризованого державного режиму до демократичного.

2. ПОЛІТИЧНА СВІДОМІСТЬ

Будь-яку проблему політології, а особливу сферу практично-політичних відносин, необхідно розглядати крізь єдність думки та поведінки політичних суб’єктів.

Однак щоб була думка, потрібні воля та бажання. Людська воля, збагачена здатністю мислити свідомо, втілюється у критичних діях людини, соціальних спіль­ностей. Розрив між думкою і дією проявляється в абстрактному теоретизуванні, коли думка відривається від дії, та безглуздому експериментуванні, коли дія . відривається від думки. Подолання цього розриву ба­зується на принципі єдності думки і дії як головного у сутності людини

Реалізація на практиці даного принципу передбачає відносний поділ його на складові елементи, пізнання останніх, тдо є механізмом ефектив­ного творення та відтворення людини, соціальних спільностей людей у всіх сферах суспільного та інди­відуального життя.

Розгляду духовних та діяльнісних основ політичних суб'єктів присвячено ряд лекцій з політології. Вони охоплюють собою політико-духовні компоненти полі­тичних відносин суспільства, які є характерними для соціальних спільностей, органічно притаманні їм і ді­стають втілення у практичній діяльності. Поза знанням і пізнанням політико-духовних цінностей, інтересів, по­літичної свідомості ефективна практична політика не­можлива. За підрахунками західних спеціалістів, до 2000 р. в передових індустріальних державах вартість інтелекту (знань, ініціативи, підприємливості) стано­витиме 90—95 % усієї вартості вироблюваної продук­ції. Це яскраво свідчить про значимість інтелектуаль­ного потенціалу суспільства, його вирішальну роль у прогресі, механізмі функціонування й розвитку людських спільностей. Зрозуміло, це стосується і по­літики.

Усвідомлення людьми суспільних відносин, свого місця й ролі в них, інтеграція у духовній сфері діста­ють втілення у поняттях суспільної та індивідуальної свідомості. Суспільна свідомість — це колективний ро­зум народу, його духовний стан і цінність, цілісність . духовного життя, що визначається суспільним буттям.

За глибиною відображення дійсності у суспільній свідомості вирізняють буденну і теоретичну свідомість;

способом відображення — суспільну психологію та Ідеологію; за предметом, відображення — специфічні форми суспільної свідомості. Усі ці складові суспільної свідомості взаємопов'язані та взаємозумовлені. І якщо одна з них абсолютизується, розглядається у відриві від іншої, то на практиці це перетворюється на догматизм, антиісторизм, авторитаризм суб'єкта

<< 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 >>

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні