Помаранчева революція

Зміст

Розділ 1. Україна напередодні президентських виборів 2004 року.  

Розділ 2. Майбутні супротивники накопичують сили (2002-2004 роки) 

Розділ 3. Засоби масової інформації (ЗМІ) і політичні технології.  

Розділ 4. Програми кандидатів.  

Розділ  5. «Помаранчеві» починають наступ.  

Розділ 6. Адміністративний ресурс у дії 

Розділ 7. Отруєння В. Ющенка.  

Розділ 8. Економіка і політика.  

Розділ 9. Голосування 31 жовтня.  

Розділ 10. Між 31 жовтня і 21 листопада.  

Розділ 11. Голосування 21 листопада 2004 року.  

Розділ 12. Початок «помаранчевої революції».  

Розділ 13. Пік кризи. 24-28 листопада 2004 року.  

Розділ 14. Верховна Рада і Верховний суд у дні «помаранчевої революції»

Розділ 15. Автономія, яка не відбулася.  

Розділ 16. Голосування 26 грудня.  

Висновок.  

Використана література.  


Розділ 1. Україна напередодні президентських виборів 2004 року.

На початку XXI століття система державної влади, яку очолив президент Леонід Кучма, набула в основному завершеної форми. Могутній адміністративний апарат, що за 1994-1999 роки збільшився майже в 2,5 раза, не зміг належним чином відреагувати на вимоги суспільства в проведенні послідовних економічних і політичних реформ. Економіка продовжувала залишатися в стані кризи: за 1993 рік ВВП упав на 14,2%, за 1994 на 23%, за 1995 на 12,2%, за 1996 на 10%, за 1997 на 3,7%, за 1998 на 1,5% і за 1999 на 4,5%. Кількість офіційно зареєстрованих безробітних збільшилася з 80 тисяч до 1,5 мільйона чоловік, великі масштаби мало і приховане безробіття. Часто громадянин України був змушений шукати роботу за кордоном: сотні тисяч українців легально чи нелегально виїхали на роботу до Росії, Іспанії, Великобританії, Португалії, Чехії та інших країн Західної Європи. Ганьбою для суспільства стало різке збільшення кількості жебраків, у тому числі і малолітніх, проблемами яких практично ніхто не займався. Постійні проблеми з виплатою заробітної плати, низький рівень життя, віялові відключення електроенергії не додавали авторитету президенту Л. Д. Кучмі. І навіть за цих обставин він домігся переобрання на президентських виборах 1999 року. Він досить легко переміг і лідера СПУ Олександра Мороза, і кандидата від КПУ Петра Симоненка. Успіх Кучми значною мірою був спричинений активною підтримкою могутніх промисловців-олігархів, що швидко створили величезні капітали в період кризи української економіки.

Влада і бізнес в Україні в 90-і роки XX століття дуже тісно переплелися. Чиновники, їхні родичі і компаньйони мали можливість використовувати своє службове становище як засіб заробляння грошей. Корупція в Україні набула значних розмірів. Приналежність до сильних кланів, де фінансові, ділові і владні інтереси перепліталися в єдине ціле, ставала гарантією успіху. Клани могли суперничати між собою, і чим більший вплив вони мали на вищих керівників держави, тим більшим був шанс на перемогу в боротьбі. До кінця 90-х pp. найбільшим впливом у країні користалися вихідці зі східних і південно-східних районів України. Активними

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13