Поняття і структура моральної свідомості і самосвідомості

демонструє свідоме відношенням індивід до тієї чи ін­шої вимоги.

Прикладом моральних принципів можуть бути: справедливість, працелюбність, патріотизм, гуманізм, чесність.

Моральні мотиви − це необхідні для реалізації вимог моралі ре­нт. мі рушійні сили, внутрішні, суб'єктивно значущі спонуки до дій (мотив, з лат. зрушую, штовхаю, привожу в дію). Мотив виражає зацікавленість суб'єкта в певній дії і відповіддю на питання, чо­му ній власне так вчинив.

Іноді зовні доброчесні вчинки спираються на суб'єктивні моти­ви, які з мораллю нічого спільного не мають — жадоба слави, влади, користолюбство.

Якщо дії або поведінка людини лише зовні відповідають ви­могам моралі, а по суті ґрунтуються на поза моральній або аморальній системі мотивів такий тип поведінки називається легалізмом.

Мотив необхідно відрізняти від мотивування − ретроспектив­ного пояснення вчинку, яке дається виходячи з факту його здійс­нення і тому може розходитись із системою мотивів.

Цінності — це суб'єктивна значущість певних явищ реальності, їхня значущість з точки зору людини, суспільства, їх потреб. Але прагнення сучасного життя підказує, що існують вищі духовні цін­ності, цінності високого мистецтва, культури. Саме ці цінності ви­значають сенс існування людини. Не просто задовольняють про­блеми, а духовно творять людину, внутрішньо збагачують, насичу­ють існування смислом.

Існує два типи цінностей:

а) цінності, сенс яких визначається наявними потребами та інте­ресами людини;

б) цінності, які надають смислу існуванню самої людини, тво­рять і відроджують людину в певній принципово новій якості

Вища з-поміж цих цінностей − ідея Добра.

Ідеал − образ бажаного, що переживається як належне.

Вищі цінності, звернені до індивіда своїм закликом, виступаючи як вищі цілі (вища мета) особистого розвитку, й набувають виразу морального ідеалу.

Самі по собі вищі цінності переживають як щось об'єктивне, що існує в світі культури повз нас. Ідеали ж стають наставничою зір­кою на власному життєвому шляху. ( Так, любов як вища цінність приводить до переживань, деяких підвищених почуттів, це особ­

ливий стан внутрішнього світу. Любов як ідеал — це любов як мета, моральна праця над собою).

Класифікація основних етичних категорій

3. Інтерпретація добра і зла

Добро вища цінність моральної свідомості і осердя моральності. Добро − це інтегрований зміст усієї сукупності моральних вимог, цілісний образ того, що моральність взагалі вимагає від людини.

В історії етики існують різноманітні підходи, щодо розуміння добра:

  •  гедоністична теорія добра − відповідно до яких вищим і єди­ним добром вважається задоволення (Арістіп − учень Сократа);
  •  утилітаристична (мета — користь, прагматизм) — ко­ристь нерідко тлумачать як задоволення, або відсутність страждан­ня (Бентам, Мілль, Чернишевський);
  •  евдемоністична концепція − сутністю добра і вищим принци­пом моральної поведінки проголошується щастя. Щастя не може досягнути, не подолати чуттєвого прагнення до насолод (Епікур).
  •  еволюціоністська теорія (етика) − (Спенсер), яка ототожнювала моральне добро з більш високим ступенем розвитку, який постававі в біологічному аспекті.
  •  метафізичні теорії − припущення про позаемпіричну, надчуттєву природу і зміст вищих моральних цінностей.

Протилежністю

1 2 3 4 5 6 7

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні