Поняття і структура моральної свідомості і самосвідомості
Прикладом моральних принципів можуть бути: справедливість, працелюбність, патріотизм, гуманізм, чесність.
Моральні мотиви − це необхідні для реалізації вимог моралі рент. мі рушійні сили, внутрішні, суб'єктивно значущі спонуки до дій (мотив, з лат. зрушую, штовхаю, привожу в дію). Мотив виражає зацікавленість суб'єкта в певній дії і відповіддю на питання, чому ній власне так вчинив.
Іноді зовні доброчесні вчинки спираються на суб'єктивні мотиви, які з мораллю нічого спільного не мають — жадоба слави, влади, користолюбство.
Якщо дії або поведінка людини лише зовні відповідають вимогам моралі, а по суті ґрунтуються на поза моральній або аморальній системі мотивів такий тип поведінки називається легалізмом.
Мотив необхідно відрізняти від мотивування − ретроспективного пояснення вчинку, яке дається виходячи з факту його здійснення і тому може розходитись із системою мотивів.
Цінності — це суб'єктивна значущість певних явищ реальності, їхня значущість з точки зору людини, суспільства, їх потреб. Але прагнення сучасного життя підказує, що існують вищі духовні цінності, цінності високого мистецтва, культури. Саме ці цінності визначають сенс існування людини. Не просто задовольняють проблеми, а духовно творять людину, внутрішньо збагачують, насичують існування смислом.
Існує два типи цінностей:
а) цінності, сенс яких визначається наявними потребами та інтересами людини;
б) цінності, які надають смислу існуванню самої людини, творять і відроджують людину в певній принципово новій якості
Вища з-поміж цих цінностей − ідея Добра.
Ідеал − образ бажаного, що переживається як належне.
Вищі цінності, звернені до індивіда своїм закликом, виступаючи як вищі цілі (вища мета) особистого розвитку, й набувають виразу морального ідеалу.
Самі по собі вищі цінності переживають як щось об'єктивне, що існує в світі культури повз нас. Ідеали ж стають наставничою зіркою на власному життєвому шляху. ( Так, любов як вища цінність приводить до переживань, деяких підвищених почуттів, це особ
ливий стан внутрішнього світу. Любов як ідеал — це любов як мета, моральна праця над собою).
Класифікація основних етичних категорій
3. Інтерпретація добра і зла
Добро вища цінність моральної свідомості і осердя моральності. Добро − це інтегрований зміст усієї сукупності моральних вимог, цілісний образ того, що моральність взагалі вимагає від людини.
В історії етики існують різноманітні підходи, щодо розуміння добра:
- гедоністична теорія добра − відповідно до яких вищим і єдиним добром вважається задоволення (Арістіп − учень Сократа);
- утилітаристична (мета — користь, прагматизм) — користь нерідко тлумачать як задоволення, або відсутність страждання (Бентам, Мілль, Чернишевський);
- евдемоністична концепція − сутністю добра і вищим принципом моральної поведінки проголошується щастя. Щастя не може досягнути, не подолати чуттєвого прагнення до насолод (Епікур).
- еволюціоністська теорія (етика) − (Спенсер), яка ототожнювала моральне добро з більш високим ступенем розвитку, який постававі в біологічному аспекті.
- метафізичні теорії − припущення про позаемпіричну, надчуттєву природу і зміст вищих моральних цінностей.
Протилежністю