Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Правове регулювання інноваційної діяльності

діяльністю су­б’єктів господарювання та інших учасників господарських від­носин, її відповідністю вимогам законодавства і державним інно­ваційним програмам. Законом можуть бути передбачені галузі або об’єкти інноваційної діяльності, в яких обмежується чи за­бороняється використання іноземних інвестицій (ст. 328 ГКУ).

Державні гарантії, інноваційної діяльності

Відповідно до ст. 329 ГКУ держава гарантує суб’єктам ін­новаційної діяльності:

• підтримку інноваційних програм і проектів, спрямованих на реалізацію економічної та соціальної політики держави;

• підтримку створення та розвитку суб’єктів інфраструктури інноваційної діяльності;

• охорону та захист прав інтелектуальної власності, захист від недобросовісної конкуренції у сфері інноваційної діяльності;

• вільний доступ до інформації про пріоритети державної еко­номічної та соціальної політики, про інноваційні потреби та результати науково-технічної діяльності, крім випадків, пе­редбачених законом;

• підтримку щодо підготовки, перепідготовки та підвищення ква­ліфікації кадрів у сфері здійснення інноваційної діяльності. Відповідно до ст. 330 ГКУ інноваційні проекти, що інвесту­ються за рахунок Державного бюджету України або місцевих бю­джетів, а також проекти, замовниками яких є органи державної влади чи органи місцевого самоврядування, підлягають обов’яз­ковій державній експертизі відповідно до законодавства. Іннова­ційні проекти, що інвестуються за рахунок інших джерел, підля­гають обов’язковій державній експертизі з питань додержання екологічних, містобудівних та санітарно-гігієнічних вимог.

У разі необхідності експертиза окремих інноваційних проек­тів, що мають важливе народногосподарське значення, може здій­снюватися за рішенням Кабінету Міністрів України.

Договір на створення і передачу науково-технічної продукції

У ст. 331 ГКУ зазначається, що за договором на створення і передання науково-технічної продукції одна сторона (виконавець) зобов’язується виконати обумовлені завданням другої сторони (замовника) науково-дослідні та дослідно-конструкторські робо­ти (НДДКР), а замовник зобов’язується прийняти виконані ро­боти (продукцію) і оплатити їх.

Предметом договору на передання науково-технічної продук­ції може бути модифікована науково-технічна продукція.

Науково-технічною продукцією є завершені науково-дослідні, проектні, конструкторські, технологічні роботи та послуги, ство­рення дослідних зразків або партій виробів, необхідних для здійс­нення НДДКР згідно з вимогами, погодженими із замовниками, що виконуються чи надаються суб’єктами господарювання (науко­во-дослідними, конструкторськими, проектно-конструкторськими і технологічними установами, організаціями, а також науково-дослідними і конструкторськими підрозділами підприємств, уста­нов, організацій тощо).

Договір може укладатися на виконання всього комплексу ро­біт — від дослідження до впровадження у виробництво науково- технічної продукції, а також на її подальше технічне супрово­дження (обслуговування).

Якщо науково-технічна продукція є результатом ініціатив­них робіт, договір укладається на її передання, включаючи на­дання послуг на її впровадження та освоєння.

Договори на створення і передання науково-технічної продук­ції для державних потреб та за участю іноземних суб’єктів гос­подарювання укладаються і виконуються в порядку, встановле­ному Кабінетом Міністрів України відповідно до закону.

Список використаної літератури

  1. Конституція України. — К. , 2001.
  2. Господарче право зарубіжних країн
    — К. , 1996.
  3. Зобов’язальне право: Навч. посіб. / За ред. проф. О. В. Дзери. — К. : Юрінком Інтер, 1998.
  4. Цивільне право України/ За ред. О. В. Дзери. — К. : Юрінком Інтер, 2002.
  5. Чувпило A A Виды субъектов хозяйственного права в западных стра­нах. Экономика — правогосударственное регулирование. — Донецк, 1992.
  6. Щербина
1 2 3

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні