Правовий механізм ЄС

План

  1. Особливості правової природи та правової системи Європейського Союзу
  2. Правовий статус держав-членів у Європейському Союзі

Використана література

 

Особливості правової природи та правової системи Європейського Союзу

Від початку створення і впродовж наступних десятиріч свого розвитку Європейський Союз залишається найбільш унікальною та специфічною інтеграційною структурою сучасного світу.

Якщо говорити про правову природу ЄС, то визначення правової природи Євросоюзу сформульовано Судом Європейських співтовариств в одному з його рішень, де ЄС розглядається «як новий міжнародний правопорядок, на користь якого держави обмежили певним чином свої суверенні права, і суб’єктами якого стали не тільки держави-учасниці, але й їхні громадяни» (Рішення Суду ЄС від 5 лютого 1963 року у справі № 26/62).

Суд Європейських співтовариств також підкреслив, що, на відміну від «звичайних» міжнародних договорів, Договір ЄЕС створив Співтовариство, яке має власні інститути, статус юридичної особи, власну правоздатність і міжнародну правосуб’єктність, зокрема – реальні повноваження, які випливають із обмеження або передачі повноважень Співтовариству державами-учасницями. Останні обмежили в чітко визначених сферах свої суверенні права, створивши, таким чином, сукупність юридичних норм, що зобов’язують усіх осіб, які знаходяться під юрисдикцією цих держав, та самі держави-учасниці.

Судом ЄС було зроблено висновок з приводу того, що саме «передача державою прав і обов’язків, заснованих раніше на внутрішньому праві, у відання правової системи Співтовариства, що ґрунтується на Договорі ЄЕС, тягне за собою обмеження її суверенних прав» (Рішення Суду ЄС від 15 липня 1964 року у справі № 6/64).

Виходячи з цього можна стверджувати, що на сучасному етапі інтеграції Європейський Союз є союзом держав, який має певним чином деякі формальні та функціональні ознаки конфедерації, але все ж таки й відмінний від неї, оскільки наддержавні органи ЄС мають тільки певні наддержавні повноваження, надані їм державами-членами. Це породжує неоднозначність ставлення до правової природи ЄС у різних фахівців. У міжнародно-правовій літературі відсутня єдина точка зору з цього приводу. Так, деякі вчені відносять ЄС до різновиду міжнародних міждержавних організацій

При цьому одні з них вважають її наднаціональною або наддержавною організацією, інші розглядають як суто інтеграційну, треті бачать в ній регіональну міжнародну організацію, четверті – сприймають як міждержавне об’єднання, що поєднує риси міжнародної міжурядової організації з рисами державоподібного утворення.

Таким чином, з точки зору загальновизнаних ознак міжнародних міжурядових організацій, Європейський Союз є міждержавним об’єднанням, завданням якого є забезпечення тісних правовідносин між європейськими державами; що засноване на міжнародному договорі; має власну інституційну структуру.

Аналіз текстів установчих актів свідчить, що Союз не має правосуб’єктності у тому обсязі, що й інші міждержавні організації, але його цілі вказують на те, що у нього є достатні і широкі можливості для висловлення своїх позицій на міжнародній арені, а це дозволяє передбачати наявність у нього певних, хоча і дещо обмежених міжнародних прав. Так, згідно п. 4 ст. 6 Союз наділяє себе і використовує засоби, необхідні для досягнення цілей та самостійного здійснення своєї політики. Особливо це стосується широких повноважень у сфері зовнішньої політики та безпеки (абз. 2 ст. 2, ст. 17), де ЄС уповноважений приймати акти, що мають відношення не тільки

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні