Правовий статус особи - поняття, структура, види

військовослужбовець, посадова особа та ін. ); є загальним для певного кола осіб. Спеціальний статус доповнює (статус депутата) або обмежує (статус рецидивіста) загальний правовий статус, тобто коректує його. На відміну від загального статусу, який є постійним, спеціальний статус має минущий характер

Індивідуальний

- статус особи як індивідуума, який становить персоніфіковані права і обов'язки в їх конкретних, природних і набутих здібностях і особливостях (стать, вік, родинний стан, стан здоров'я, релігійні переконання тощо), відрізняється рухливістю: змінюється відповідно до тих змін, що відбуваються в житті людини

Виходить свого роду «мотрійка», яка складається із трьох видів статусів у одного суб'єкта права. Вони нашаровуються один на одного і на практиці нероздільні. В основі всіх статусів знаходиться статус людини (відповідно до міжнародних прав людини). Загальний правовий статус у всіх громадян — один, спеціальних статусів (різноманітних) — багато, індивідуальних -стільки, скільки осіб проживає в державі.

Правове становище конкретної фізичної особи може розглядатися як сума загального, спеціального та індивідуального статусів, співвідношення яких варіюється залежно від конкретних ситуацій.

Слід зазначити, що спеціальні статуси, які конкретизують загальний правовий статус на рівні окремих соціальних груп, відрізняються різноманітнішою галузевою гамою, ніж загальний статус, який визначається конституцією.

Спеціальні статуси можуть міститися в рамках однієї галузі права (наприклад, державно-правовий статус депутата, цивільно-правовий статус підприємця, трудовий статус пенсіонера, процесуальне-правові статуси експерта-криміналіста, обвинуваченого та ін. ) або мати комплексний характер (статус посадової особи, неповнолітнього, військовослужбовця та ін. ).

Відмежування спеціального статусу однієї особи від усіх інших осіб здійснюється у площині її правосуб'єктності, головним чином дієздатності, оскільки правоздатність є однаковою і рівною для всіх

Так, право на заняття підприємницькою діяльністю і на створення акціонерного товариства — елемент правоздатності кожного, однак реалізувати його може лише особа, яка належить до соціальної групи підприємців. Тут виявляється специфічна дієздатність, яка може бути як внутрішньогалузевою (у такому разі вона виступає особливим видом галузевої дієздатності), так і міжгалузевою. Вона впливає на співвідношення спеціального статусу з галуззю права, тому що служить визначальною передумовою його виникнення.

Види правових статусів особи за суб'єктами:

•  статус громадян, іноземців, осіб без громадянства, осіб з подвійним громадянством, біженців, українських громадян, що перебувають за кордоном;

•  статус службових і посадових осіб (депутата, міністра, судді, прокурора, голови обласної державної адміністрації та ін. );

•  статус осіб, що працюють в екстремальних умовах (на оборонних об'єктах, секретних виробництввх) та ін.

 Висновок

Отже, правовий статус, будучи складовою частиною системи права, виступає як відносно самостійний регулятор суспільних відносин. За допомогою правових норм держава не прагне просто продублювати, відтворити в юридичній формі існуючу реальність. В цьому й немає жодної суспільної потреби. Держава може лише впливати на соціальні процеси, в тому числі за допомогою правових норм. Цей вплив може призвести до прогнозованих соціальних результатів. При цьому держава здатна створювати ті або інші суспільні наслідки лише в певних межах і головне, не сама по собі, не довільно, а тільки у взаємодії з іншими об’єктивними і суб’єктивними факторами суспільного життя. Тому було б неправильним стверджувати, що держава дарує права і свободи, оскільки бути чи не бути тим або іншим з них в кінцевому результаті залежить не тільки від держави.

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні