Предмет логіки

План 

Правильне міркування.  

Логічна форма.  

Дедукція та індукція.  

Деякі схеми правильних міркувань.  

Традиційна й сучасна логіка.  

Сучасна логіка та інші науки.  


Правильне міркування

Слово «логіка» вживається досить часто, але у різних значеннях.

Нерідко говорять про логіку подій, логіку характеру тощо. У таких випадках мається на увазі певна послідовність і взаємозалежність подій або вчинків, наявність у них якоїсь загальної риси.

Слово «логіка» використовується також у зв'язку з процесами мислення. Так, ми говоримо про логічне й нелогічне мислення, маючи на увазі такі його властивості, як послідовність, доказовість тощо.

У наступному значенні «логіка» є назвою особливої науки про мислення, що також зветься формальною логікою.

Важко віднайти більш багатогранне й складне явище, ніж людське мислення. Його вивчає багато наук, і логіка — одна з них. її предмет — логічні закони й логічне оперування мисленням. Принципи, що установлюються логікою, так само необхідні, як і всі наукові закони. Ми можемо не усвідомлювати їх, але змушені керуватися ними

Формальна логіка — наука про закони і вміння правильно оперувати мисленням.

Головним завданням логіки є відділення правильних способів міркування (висновок, умовивід) від неправильних.

Правильні висновки називають також обґрунтованими, послідовними, або логічними.

Міркування являють собою певний, внутрішньо зумовлений зв'язок тверджень. Від нашої волі залежить, на чому зупинити свою думку. У будь-яку мить ми можемо припинити розпочате міркування й перейти до іншої теми. Але якщо ми вирішили провести його до кінця, то ми відразу потрапляємо до тенет необхідності, що перебуває поза нашою волею й бажанням. Погодившись з одними твердженнями, ми змушені прийняти й ті, що з них випливають, незалежно від того, подобаються вони нам чи ні, сприяють нашим цілям чи, навпаки, перешкоджають. Припустивши одне, ми автоматично позбавляємо себе можливості твердити інше, несумісне з припущеним раніше.

Запевнивши себе, що водоплавні обов'язково дихають зябрами, ми змушені будемо не вважати ними китів та дельфінів, які дихають легенями.

У чому ж джерело цієї логічної необхідності? Що саме слід вважати несумісним з прийнятими вже твердженнями, і що повинно прийматися разом з ними? З роздумів над цими питаннями й виросла особлива наука про мислення — логіка. Відповідаючи на запитання «що з чого випливає?», вона відділяє правильні способи міркувань від неправильних та систематизує перші.

Правильним є такий умовивід, що його використовували як стандартний приклад ще у Стародавній Греції:

Усі люди смертні; Кориск — людина; отже, Кориск — смертний.

Перші два вислови — засновки умовиводу, третій — його висновок.

Правильним буде, ймовірно, й таке міркування:

Будь-який метал є електропровідним; натрій — метал; отже, натрій — електропровідний.

Відразу можна помітити подібність цих двох умовиводів, але не у змісті тверджень, що до них входять, а у характері зв'язку цих тверджень між собою. Можна

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10