Психологічна структура віри та мотиви її формування

Психологічна структура віри та мотиви її формування

  На сьогоднішній день досить актуальною є проблема виникнення, формування та значимості релігійної віри як феномена людської психіки, її впливу на діяльність окремої особистості чи групи людей. Розгляд цієї проблеми дає величезну інформацію як для психології (яка зацікавлена у вивченні цієї проблеми як однієї із значимих загадок людської психіки), так і для релігієзнавства (як проблема формування та функціонування релігійної віри).

  Стосовно публікацій з даної тематики, можемо констатувати той факт, що зараз ця проблема не висвітлюється у науковій літературі, а якщо деякі автори (Угринович Д. , Лобовик Б. ) і говорять про дане питання, то це носить опосередкований характер, тобто в контексті розгляду таких проблем, як свідомість та інші. Тому є доцільним розглянути питання, пов'язані саме з психологічною структурною віри, а також звернутися до поняття мотивації та її значення для формування віри.

  Цілі даного дослідження покликанні розкрити суть психологічної структури релігійної віри, обумовити її предмет та об'єкт, розглянути причини формування релігійності взагалі та показати особистісні мотиви формування віри в індивідів.

  Для того, щоб зрозуміти, що таке віра, необхідно розглянути її психологічну структуру, виявити її основні компоненти, які допоможуть створити цілісну уяву про ті процеси, що характерні для неї. Розглянемо деякі питання становлення самого визначення віри, що надасть можливості прослідкувати формування розуміння поняття віри.

  Найбільш розповсюдженим є визначення, згідно з яким віра - це внутрішній психологічний стан людини, який характеризує відношення останньої до предмету віри.  

  В структуру віри входить три компоненти: внутрішнє "я" - особистості, образ предмета та ті зв'язки, які поєднують попередні два компоненти

Внутрішнє "я" це не що інше, як усвідомлення особою самої себе (інтелектуальний розвиток, почуття, емоції, самооцінка і т. і. ). Коли людина сприймає будь-який об'єкт, зрозуміло, що в її свідомості обов'язково з'являється певна чуттєва оцінка предмета сприйняття, що ж стосується образу самого предмета сприйняття, то він може повністю або частково відповідати своїй суті, а можливо і взагалі бути плодом уяви. Не дивлячись на це, віруючий сприймає цей образ як істинний, адже досить швидко сприймається певний образ, коли він для суб'єкта носить психологічно значимий характер. Після раціонального осмислення віра перетворюється на значимий компонент свідомості.

  В залежності від того, який фактор, емоційний чи раціональний, домінує у свідомості особи, віру можна розділити на три види. Перший вид віри пов'язаний з пануванням почуттів - і називають її емоційно-чуттєвою вірою ( її можна назвати ще і сліпою вірою), тому що панування емоцій безграничне і не контрольоване розумом. Це в свою чергу веде до формування ілюзійної уяви про те чи інше явище. Другий тип має понятійно-логічний підхід, що допомагає утримувати емоції в певних межах, таку віру називають вірою міркування. Вона характерна для тих, хто усвідомлено намагається контролювати свої емоції, або ж притаманна для тих у кого емоційна сфера досить слабко розвинена і знаходиться на другому плані. І третій тип характерний для тих людей, у кого тісно взаємопов'язані чуттєві і логічні моменти, така віра отримала назву розумної віри: вона

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні