Реформи Княгині Ольги

Легендами овіяний образ княгині київської, дружини князя Ігоря — Ольги, мудрої державної діячки, керівника і-воїна, її діяльність залишила помітний слід у східносло­в'янській історії X ст. Велика княгиня Ольга (скандінав­ською — Хельга) відома широкому загалу як свята й рів­ноапостольна церковна діячка. Стародавні літописці, без сумніву, симпатизували княгині — дружині Ігоря й регент-ці у пору неповноліття їхнього сина Святослава. Вони час­то описують її як вродливу, енергійну, хитру й передусім мудру правительку. Та найбільший комплімент робить цій жінці літописець-чоловік, повідомивши читача про її «чо­ловічий розум». Вихваляння, що ними щедро обсипали Ольгу монахи-літописці, почасти можна пояснити тим, що 955 р. вона прийняла християнство. Але навіть без цього Ольга лишалася б видатною правителькою.

Прибула вона до Києва 903 р. «Літопис руський» свід­чить: «Коли Ігор виріс, він ходив у походи вслід за Оле­гом, і кожен слухався його. І привели йому жону із Пскова, на ім'я Ольга». І стала вона не лише дружиною, а й мудрою помічницею Ігоря. Дослідники по-різному відповідають на питання: де й коли народилася Ольга, з якої родини похо­дила, чи була князівського роду? Найпоширенішою є дум­ка, що дитинство княгині минуло в селі Вибути поблизу Пскова, де, мабуть, вона і зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком, який покохав її за красу та незвичайний розум.

Ігор ходив у походи, він підкорив древлян, уличів, інші східнослов'янські племена, що відокремились від Києва на початку його князювання. 915 р. уклав мирну угоду з печенігами, які з'явилися тоді в південноруських степах. 941 р. здійснив невдалий похід на Константинополь

А 944 р. 8нову вирушив на Візантію і, отримавши викуп, уклав з нею Договір.

Ольга взяла на себе всі турботи по управлінню дер­жавою.

Скоро після того, як був укладений мир з Візантією, відбулась одна з найцікавіших подій в історії Русі X ст. — древлянське повстання 945 p. , причиною якого стала спро­ба Ігоря запровадити в Іскоростені побічний збір данини. Повсталі древляни убили Ігоря й рушили на Київ". Однак Ольга, котра лишалася у Києві з малим Святославом, зумі­ла обхитрити їх і згодом розгромила. Вона швидко й жор­стоко помстилася за чоловіка. Літописець Нестор так "роз­повідає про цю помсту та про початок князювання Ольги. . Після вбивства Ігоря древлянські посли приїхали до Києва і запропонували Ользі піти заміж за їхнього князя Мала. Княгиня веліла тих послів разом з човном, на якому при­пливли, скинути в глибоку яму, викопану за городом на те­ремному дворі, і потім закопати живими.

Розправившись таким чином зі сватами, Ольга зверну­лася до древлян з проханням прислати за нею найбільш знатних мужів — князівського роду, бояр, курців. Коли ті прибули До Києва, Ольга наказала витопити баню, яку по­тім запалили разом з послами. Такими були перші дві її помсти древлянати.

Сватання князя Мала за Ольгу, на думку дослідників, відбивало пережитки матріархату, архайм у поглядах древлян. Дії Ольги — поховання сватів у човні, наказ ви­топити баню для послів — прикмети поховального обряду, що сягають сивої давнини й пов'язані з кривавою помстою.

Третя помста за" жорстокістю була найстрашнішою, Ольга сповістила древлян про своє бажання поплакати над

1 2 3 4 5 6