Запрошуємо до співпраці виконавців курсових та дипломних робіт на взаємовигідних умовах.

Рушійні сили, логіка навчального процесу

Рушійні сили, логіка навчального процесу

 

Усім явищам і процесам властиві певні діалектичні суперечності. Вони — джерело розвитку, своєрідний внутрішній рушій. Оскільки навчання є багатогранним і поліаспектним процесом, то розуміння суперечностей, пізнання внутрішніх рушійних сил є особливо актуальним завданням. Процесу навчання властива множинність суперечностей — зовнішніх і внутрішніх, суб´єктив них і об´єктивних, істотних і неістотних.

На особливу увагу заслуговують внутрішні суперечності. Передусім вони збуджують внутрішні психічні сили, які є енергоносієм пізнавальної діяльності людини. Провідною рушійною силою процесу навчання є суперечність між пізнавальними і практичними завданнями, з одного боку, та наявним рівнем знань, умінь і навичок — з іншого. Модель рушійної сили можна наочно представити за допомогою схеми (рис. 8).

 

Рис.  8.  Модель рушійної сили навчального процесу 

 

 Рушійна сила — це психологічне відчуття утруднень у розв´язанні поставлених завдань. Вона виявляється у підвищенні розумової активності й спонукає до конкретних дій: оволодіння необхідною сумою знань, умінь та навичок, необхідних для розв´язання поставленого завдання. В основі рушійної сили лежать закономірності процесу людського мислення, прагнення пізнати навколишню дійсність (явища, процеси, події, об´єкти та ін. ). Якщо на цьому шляху з´являються перепони (перш за все недо статність знань, досвіду), у людини виникає бажання подолати їх. Інтерес — це природне споживальне ставлення людини до світу, яке реалізується в пізнавальній діяльності щодо освоєння навколишнього середовища й розгортається переважно у внут рішньому плані.

Таким чином, у результаті дії механізму рушійної сили створюються оптимальні умови для інтелектуального розвитку особистості, оволодіння нею методами пізнавальної діяльності, формування пізнавальних мотивів навчання, а отже, забезпечення міцності знань.

Дія рушійної сили — обов´язковий чинник процесу пізнання

Але здебільшого механізм дії рушійної сили недостатньо виражений, має внутрішній характер і не завжди сприймається студентами. Тому викладач, глибоко усвідомлюючи сутність рушій ноїсили, може спеціально створювати ситуації, які сприяють включенню механізму її дії. До цього прийому вдаються як у про цесі читання лекцій, так і під час проведення практичних занять. Наведемо кілька прикладів створення педагогом ситуації для актуалізації дії рушійної сили. Відомий російський учений-природознавець К. А. Тімірязєв свого часу в Московській сільськогосподарській академії читав цикл лекцій з проблеми "Життя рослин". Кожну лекцію він розпочинав створенням ситуації для дії рушійної сили. Так, на початку однієї з лекцій вчений гово рив: "Найхарактерніша ознака життя рослини полягає в тому, що вона росте; на це вказує сама назва її. Аналізуючи явище рос ту, переконуємося, що воно полягає в розмноженні клітинок. Проникаючи ще глибше в сутність цього явища, переконуємося, що воно виявляється в появі, накопиченні речовини там, де її раніше не було. Ми кидаємо в землю жолудь, — виростає дуб; кидаємо невидиму пилинку-спору, — виростає деревний папоротник. Природно виникає запитання: звідки взялась ця речовина? Це запитання, очевидно, уже передбачає наше переконання, що речовина не може ні утворитися знову, ні зникнути. Закон збере ження матерії дійсно лежить в основі всіх наших уявлень про природу. . . Довго були переконані, та й тепер люди, які не зна йомі зі здобутками науки, ще переконані, що речовина рослини береться із землі". Після цього професор наводить результати досліджень природознавця Ван-Гельмонта, який довів, що в рості рослини беруть участь земля, вода, повітря. Далі ставиться за питання: як дізнатися, якими складовими це триєдине середо вище — земля, вода, повітря — бере участь в утворенні рослини?

1 2 3 4 5 6

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні