Шляхи проникнення отрут в організм

Шляхи проникнення отрут в організм

Надходження через дихальні шляхи.

Динаміка надходження отрут через дихальні шляхи в організм пов'язана з агрегатним станом: дим, газ, пил, туман. Шлях надходження через дихальну систему є найбільш швидким (через велику поверхню легеневих альвеол – 

близько 100 м2, а також безперервного капілярного легеневого кровотоку), хоча формується загальний бар'єр повітря-кров, що складається з біомембран, ліпідів і мукоїдів (слизу). Проникнення в організм летких речовин частково починається вже у верхніх дихальних шляхах і трахеях (HF, HCl, оцтовий альдегід).

Проникнення через біомембрану відбувається за законами простої дифузії і за градієнтом концентрацій. Швидкість надходження в основному визначається фізико-хімічними характеристиками летких сполук і у меншому ступені фізіологічними функціями організму (інтенсивності дихання та швидкості кровообігу). При сталих концентраціях токсикантів та їх парів у повітрі, концентрація токсиканта в крові швидко зростає, а потім залишається постійної - відбувається насичення (сатурація). Згодом вміст отрути в артеріальних і венозних системах вирівнюється. Граничний вміст неелектролітів у крові залежить від їх розчинності: чим розчинність вище, тим довше отрута надходить у кров і навпаки (для звичайних вуглеводнів). Значне місце серед отрут, що надходять в організм, займають аерозолі.

Аерозоль - суміш часток різного розміру і динаміка їх седиментації (осі-дання) у різних відділах дихальних шляхів буде різною. Але на характер протікання процесу впливає велика кількість характеристик самого аерозолю: розмір і форма часток, гігроскопічність, заряд, поверхнева активність. Відносно великі частки осідають у верхніх відділах дихальних шляхів і місцях, де повітряні 

потоки змінюють свій напрямок на вигинах стінок дихальних шляхів. Більш дрібні частки проникають у більш дрібні отвори. Частки розміром менш 5 мікронів затримуються в меншому ступені через броунівський рух. Частки більше 10 мікронів осаджуються в носі і носоглотці, частки розміру 2 і менше мікронів досягають альвеол

Краще затримуються важкі і більш гігроскопічні частки.

Частки, що осіли до початку бронхіол зі слизом рухаються угору і поступово видаляються з організму. Всмоктування водорозчинних і токсичних аерозолів може відбуватися по всій довжині дихальної системи.

Всмоктування в ШКТ

Деякі отрути всмоктуються вже у слизовій рота і відразу надходять у кров. Вони не піддаються дії харчових соків і довше затримуються в крові.  

При всмоктуванні із шлунка кислотність може підсилювати резорбцію (всмоктування). Отрути можуть сорбуватися харчовими масами і їхній контакт із слизовою шлунка утруднюється.

На швидкість і ступінь всмоктування впливають різноманітні фізіологіч-них чинники.

Жиророзчинні і неіонізовані молекули всмоктуються, а іони - ні. Важкі метали можуть сполучатися з органічними лігандами, які екранують (змінюють) заряд, що покращує всмоктування, можуть змінюватися ступені окиснення елементів. Нерозчинні сполуки свинцю стають розчинними.

Основне всмоктування отрути відбувається в тонкому кишечнику. У загальному випадку бар'єр кишкове середовище / кров це: епітелій, мембрана 

епітелію з боку капіляра, базальна мембрана капіляра/. Hg, Cu і деякі токсини порушують всмоктування. На резорбцію впливає реакція середовища, ферменти, що утворюють сполуки, може відбуватися ушкодження кишкового епітелію. Жиророзчинні добре всмоктуються дифузією; для електролітів усе визначається їхньою силою (чим слабкіше

1 2

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні