Швидкорізальні сталі. Тверді сплави і металокераміка

сплав: ВК — вольфрамова, Т — титановольфрамова, ТТ — титанотанталовольфрамова. Цифри після літери К вказують на " вміст кобальту у сплаві, після літери Т — на вміст карбіду титану, а після літер ТТ — на сумарний вміст карбідів титану і танталу, решта — на карбід вольфраму. Наприклад, сплав ВК3 містить 3% кобальту і 97% карбіду вольфраму; сплав Т15К6 містить 6% кобальту, 15% карбіду титану і 79% карбіду вольфраму; сплав ТТ10К8-Б містить 8% кобальту, 3% карбіду титану, 7% карбіду танталу і 82% карбіду вольфраму.

Літери, які стоять після цифр у кінці марок сплавів, характеризують зернистість карбідної складової: М — дрібнозерниста (розмір зерен 1 — 2 мкм), ОМ — особливодрібнозерниста (розмір зерен до 1 мкм), В, ВК і КС — крупнозерниста (розмір зерен 2 — 5 мкм) з різними властивостями вихідного карбіду вольфраму.

Від складу і зернистості сплаву залежать його механічні та експлуатаційні властивості. Чим менший вміст кобальту в сплаві ВК і дрібніші карбідні частки, тим вища стійкість проти спрацювання, але менша міцність і опірність до ударів. Сплави ВК, і особливо ВК3-М, які мають найбільшу стійкість проти спрацювання, допускають високі швидкості різання при обробці чавуну, кольорових металів і неметалічних матеріалів. Сплави цієї групи з вмістом кобальту 10% і більше, що мають високу міцність і ударну в'язкість, застосовують дня виготовлення швидкоспрацьовуваних деталей машин, приладів і пристроїв, матриць і волок, твердосплавних штампів та інших виробів, які працюють в умовах ударних навантажень.

Порівняно із сплавами групи ВК двокарбідні сплави групи ТК мають більшу стійкість проти спрацювання при дещо менших значеннях міцності, їх основні властивості визначаються вмістом карбіду титану: при зростанні його вмісту знижується міцність на згин, а твердість і стійкість проти спрацювання збільшуються

Сплави цієї групи застосовують при різних видах обробки різанням вуглецевих і легованих сталей, а також інших в'язких матеріалів.

Трикарбідні сплави групи ТТК, поряд з підвищеною експлуатаційною міцністю і високою стійкістю проти спрацювання, мають підвищену в'язкість і добре протидіють вібраціям тому вони придатні для експлуатації при найбільш жорстких режимах обробки в умовах ударних навантажень, їх застосовують при обробці різанням важкооброблюваних матеріалів, у тому числі жароміцних сталей і сплавів.

Литі тверді сплави виготовляють у вигляді спеціальних електродів і застосовують для наплавлення (наварювання) стійкого проти спрацювання шару на поверхні нових або спрацьованих деталей та інструментів, штампів, ножів для різання металу, деталей сільськогосподарських машин, центрів токарних верстатів, бурових доліт та ін. До литих сплавів належать стеліти В2К і В3К — сплави на основі вольфраму, хрому і кобальту, сормайти № 1 і №2 — високовуглецевї сплави на залізохромовій основі, литий карбід вольфраму — реліт. Наплавлення здійснюють за допомогою ацетиленокисневого полум'я або електричної дуги. Крім того, на заводах сільськогосподарського машинобудування широко застосовують порошкові тверді сплави, що наносяться на поверхню виробів способом індукційної наплавки. Деталі чи інструмент, призначені для наплавлення, виготовляють з вуглецевої сталі, чим досягають економії дорогих легованих сталей. Після наплавлення вироби відпалюють, обробляють різанням для надання необхідної форми і розмірів, гартують і відпускають.

Для оснащення робочої частини металообробного інструменту останнім часом розроблені і широко впроваджуються мінералокерамічні тверді матеріали. Вихідними матеріалами для їхнього виробництва служать дрібні порошки різних мінералів (оксиди, карбіди, нітриди, бориди), а зв'язкою — тонко подрібнені скловидні сполуки, які не перевищують 1%

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12