Страховий посередницький ринок України, його становище та перспективи розвитку
· страхові компанії — резиденти, що продають страхові послуги іноземних страховиків на умовах агентської угоди;
· спеціалізовані об'єднання страховиків із правом реалізації страхових послуг учасників об'єднання;
· представництва іноземних страхових агентів — юридичних осіб, зареєстровані в Україні, як платники податку;
· представники іноземних страхових агентів фізичних осіб — суб'єктів підприємницької діяльності.
НА ОСНОВІ, ЯКИХ ЗАКОНОДАВЧИХ АКТІВ ВОНИ ПРАЦЮЮТЬ?
07. 03. 1996 — Закон України "Про страхування" №85/96-ВР (ст. 14);
10. 12. 1991 --- Закон України “Про дію міжнародних договорів на теріторії України” № 1953-ХІІ;
22. 12. 1993 --- Закон України “Про міжнародні договори України” №3767-ХІІ;
24. 10. 1996 --- Постанова КМУ “Про затвердження Положення про порядок здійснення операцій з перестрахування” №1290
18. 12. 1996 — Постанова КМУ № 1523 "Про порядок впровадження діяльності страховими посередниками",
29. 04. 1999 — Постанова КМУ № 747" Про впорядкування діяльності страхових брокерів",
09. 09. 1999 — Постанова КМУ №1662 "Про внесення змін і доповнень у Положення про особливі умови діяльності страхових брокерів";
06. 05. 2001 –- Постанова КМУ №470 “Про затвердження Порядку звільнення (зменшення) від оподаткування доходів із джерелом їх походження з України згідно з міжнародними договорами України про уникнення подвійного оподаткування”;
26. 10
11. 04. 2000 — Постанова НБУ №135 "Про застосування іноземної валюти в страховій діяльності".
ЯКІ ВІДНОШЕННЯ З СТРАХОВИМИ ПОСЕРЕДНИКАМИ?
Державні контролюючі органи – з обережністю, як до усього нового. Особливо до страхових брокерів тому що в Україні їх ні коли не було.
Страховики – як до конкурентів у нелегкій боротьбі за страхувальника. Половина страхових компаній самі діють у режимі страхового брокера чи страхового агента в спільних «проектах» із закордонними страховими і перестрахувальними компаніями.
Страхувальники – з недовірою, тому що не зовсім розуміють, хто це такі. Ще діє стереотип минулого ( Держстрах ), і спогади про не таке далеке минуле, що стосується фінансових посередників такі, як фіктивні трасти і т. п.
Преса — у цілому позитивне відношення до страхових посередників, однак кількість публікацій, що роз'ясняють позитивне значення страхового посередництва, недостатньо. Низький рівень спеціальних знань журналістів про дану категорію учасників страхового ринку спричиняє неточності і помилки в ході публікацій, що негативно впливають на імідж страхових посередників.
Телебачення і радіо — ігнорування даної тематики в ході передач про страхування. Відсутність якої-небудь реклами про страхових посередників чи з їхньою участю. Страховий ринок представлений тільки однією категорією учасників - страховими компаніями.
ITP-фахівці — мала активність. тому що вони не бачать різниці між страховиком і страховим посередником. Дуже мало веб-сайтів українських страхових брокерів і страхових агентів. На веб-сайтах страховиків зовсім немає інформації, а тим більше посилання на страхових посередників.
Прес-служби державних установ і організацій, що контролюють страхування —