Структура ІС
- Структура ІС.
Інформаційна система — це взаємозалежна сукупність засобів, методів і персоналу, використовуваних для зберігання, опрацювання й видачі інформації для осягнення поставленої мети.
Сучасне розуміння ІС припускає використання як основного технічного засобу переробки інформації персонального комп’ютера. У великих організаціях поряд із персональним комп’ютером до складу технічної бази ІС може входити мейнфрейм або суперЕОМ.
Необхідно розуміти різницю між комп’ютерами та ІС. Комп’ютери, оснащені спеціалізованими програмними засобами, є технічною базою й інструментом для ІС. Без персоналу, що взаємодіє з комп’ютерами й телекомунікаціями, уявити ІС неможливо.
Серед підсистем ІС зазвичай виділяють інформаційне, технічне, математичне, програмне,організаційне та правове забезпечення.
Інформаційне забезпечення. Призначення підсистеми інформаційного забезпечення полягає у своєчасному формуванні й видачі достовірної інформації для прийняття управлінських рішень.
Технічне забезпечення — комплекс технічних засобів, які забезпечують ІС, а також відповідна документація на ці засоби й технологічні процеси. Комплекс технічних засобівстановлять комп’ютери будь-яких моделей; пристрої збирання, накопичування, опрацювання, передавання та виведення інформації; пристрої передавання даних і лінії зв’язку; оргтехніка й пристрої автоматичного зчитування інформації; експлуатаційні матеріали та ін.
Математичне і програмне забезпечення — сукупність математичних методів, моделей, алгоритмів і програм для реалізації цілей і задач ІС, а також нормального функціонування комплексу технічних засобів.
Організаційне забезпечення — сукупність методів і засобів, які регламентують взаємодію працівників із технічними засобами та між собою в процесі розробки й експлуатації ІС.
Правове забезпечення — сукупність правових норм, які визначають створення, юридичний статус і функціонування ІС, що регламентують порядок одержання, перетворення й використання інформації.
2. Апаратна та програмна складові ПК.
Із наведених раніше прикладів використання комп'ютерів у житті людини зрозуміло, як відбувається взаємодія людини (користувача) й ЕОМ. Інформація, що надходить до комп'ютера, повинна відповідати вимогам конкретності й однозначності. Основний робочий елемент комп'ютера — ЦП — працює з інформацією, поданою у двійкових кодах
Інформація зберігається в пам'яті комп'ютера. Складовою частиною інформації є команди, які виконує ЦП для того, щоб розв'язати поставлене завдання. Кожна команда має свій двійковий код (машинний код команди), відомий ЦП. Цей код позначає певну дію, яку має виконати ЦП після добування відповідної команди з пам'яті. Дій, які відрізняються за змістом (різних команд), що їх виконує ЦП, зовсім небагато.
Це команди:
- виконання арифметичних дій;
- виконання логічних операцій;
- обмін інформацією між ЦП і пам'яттю;
- управління порядком роботи ЦП;
- введення і виведення.
Окрім того, команда містить і позначення того місця в пам'яті, де містяться дані, за допомогою яких виконується відповідна дія.
Система команд ЦП — це повний набір команд, які може виконувати цей ЦП.
Щоб розв'язати конкретне завдання, комп'ютер повинен виконати певні дії (команди) в чітко визначеному порядку.
Програма — це записаний у певному порядку набір команд, виконання яких забезпечує розв'язання конкретного завдання.
Процес складання програм називається програмуванням. Отже, щоб розв'язати конкретне завдання, необхідно мати комп'ютер, тобто сам пристрій для здійснення операцій. В англійській мові є спеціальне слово — hardware (твердий виріб) для позначення всіх частин та пристроїв, з яких складається комп'ютер. У спеціальній літературі вживається як це англійське слово, так і відповідна назва апаратна частина.
Апаратна частина – це набір пристроїв, з яких він складається.
Окрім набору пристроїв, необхідно мати набір програм, що керують діями комп’ютера, -програмне забезпечення. В англійській мові є спеціальне слово — software (м’який виріб). Це слово ввели спеціально, щоб наголосити, що програмне забезпечення є рівноправною частиною комп’ютера. Але програмне забезпечення є гнучким, змінюється залежно від конкретної задачі, що розв’язується.
Залежно від використання програмного продукту, його можна розділити на три групи ПЗ: