Технології групової роботи по ухваленню управлінських рішень

ПланВСТУП 31. ТЕХНОЛОГІЇ ГРУПОВОЇ РОБОТИ ПО УХВАЛЕННЮ УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ 41. 2 МЕТОДИ КОЛЕКТИВНОГО УХВАЛЕННЯ РІШЕНЬ 102. П'ЯТЬ СТИЛІВ КЕРІВНИЦТВА, ВИДІЛЕНИХ В МОДЕЛІ ВРУМА-ЙЕТТОНА 13СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ 15 ВступПроцес ухвалення групового рішення тісно пов'язаний з проблемою лідерства і керівництва, тому що ухвалення рішення – одна з важливих функцій керівника, а організація групи для ухвалення такого рішення – особливо складна функція. У сучасних умовах, коли діяльність груп активізується в багатьох ланках суспільного організму, ця проблема набуває особливої актуальності. Не лише у соціальній психології, психології управління, але і в повсякденній практиці розроблені різні методи ухвалення групових рішень, і справа науки – виявити повною мірою їх можливості, оцінити їх ефективність і застосовність в різних конкретних ситуаціях. Детальніший розгляд управлінських аспектів процесу ухвалення групового рішення сприятиме підвищенню якості групових рішень і згуртованості колективів, ефективнішій діяльності груп.  
 1. Технології групової роботи по ухваленню управлінських рішеньПри ухваленні важливих управлінських рішень доцільне використання колективних експертиз, що забезпечують велику обгрунтованість і, як правило, велику ефективність рішень, що приймаються.  Окрім того, що управлінське рішення, що розробляється, в цьому випадку отримує різносторонню оцінку і аргументированность, цікава також можливість зіставити різні точки зору фахівців на порівняльну ефективність вироблених альтернативних варіантів рішень.  Процес групового ухвалення рішень складається з чотирьох фаз: встановлення фактів (групове інтерв'ю); оцінка фактів (думки з приводу встановлених фактів); пошук рішень; ухвалення рішень.  Після постановки проблеми основне завдання полягає в зборі даних з вказаної проблеми. У цьому полягає перша фаза, яка носить в основному фактографічний і об'єктивний характер. У цей період учасники зборів утримуються від оцінки збираних фактів
 Друга фаза носить оцінний характер. Учасники мають можливість говорити все, що вони думають про зібрані дані. Керівник зборів в цей час реєструє висловлювані думки.  Третя фаза є пошуками рішення. Її можна назвати "квазибрейнстормингом", коли від групи вимагається максимум уяви для породження всіляких вирішення даної проблеми.  Ухвалення рішення відносно варіанту дій із запропонованих вирішень даної проблеми складає вміст четвертої фази. При цьому варіанти рішення група зіставляє з діагнозом, встановленим під час другої фази, одні з них вона відкидає, інші - об'єднує і потім приходить до остаточного рішення, що задовольняє всіх учасників групи.  Групова дискусія і її роль в ухваленні групових рішень.  Найбільш досліджена роль групової дискусії, передуючої ухваленню групового рішення. Ця проблема, як і інші питання групової динаміки, була вивчена Льовіним.  Льовіна було проведено багато експериментальних досліджень по вивченню механізму і ефекту групового ухвалення рішення і з'ясуванню ролі групової дискусії в процесі ухвалення рішення. Були виявлені дві важливі закономірності:1) групова дискусія дозволяє зіштовхнути протилежні позиції і тим самим допомогти учасникам побачити різні сторони проблеми, зменшити їх опір новій інформації;2) якщо рішення ініційоване групою, то воно є логічним виводом з дискусії, підтримано всіма присутніми, його значення зростає, оскільки воно перетворюється на групову норму. Значення групової дискусії вивчалося надалі не лише з точки зору цінності прийнятого рішення, але і з точки зору тих наслідків, які сам факт дискусії мав для групи в плані перебудови структури внутрішньо-групових стосунків. Що ж до впливу групової дискусії як стадії, передуючої ухваленню групового рішення, той напрям подальшого аналізу також позначився досить чітко: почався – особливо на прикладному рівні – активний пошук різних форм групової дискусії, стимулюючих ухвалення рішення.  Широко практикованою формою є різного роду наради, що –

1 2 3 4 5

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні