"Українське питання" у міжнародній політиці в роки другої світової війни

уникнути істотних вкраплень іншого етносу. Певна частина польського населення опинилась під радянською владою на схід від "Лінії Керзона", а велика територія, населена українцями, виявилася на захід від "лінії Керзона", у "Закерзонні".

Далі розпочалося юридично-правове оформлення нового статусу західноукраїнських земель. Процес розгортався швидко, адже населення Східної Галичини та Волині сподівалося на торжество принципів демократії, свобод і добробуту. Виконало свою негативну роль примусове усунення з політичної арени всіх некому-ністичних партій і громадських об'єднань, жорсткий ідеологічний контроль нової влади, масовий тиск радянської пропаганди. Сформовані під радянським контролем 22 жовтня 1939 р. Народні збори Західної України 29 жовтня ухвалили встановити на західноукраїнських землях радянську владу і возз'єднатися з СРСР у складі УРСР. Верховна Рада СРСР рішенням від 1 листопада ввела Західну Україну до складу СРСР, а Верховна Рада УРСР 15 листопада ухвалила возз'єднати її з УРСР.

Возз'єднання західноукраїнських земель з Радянською Україною було актом відновлення історичної справедливості, мало величезне значення для всього українського народу. Це була реалізація думи про злуку.

Радянська влада провела суттєві зміни в соціально-економічній сфері краю, селяни одержали земельні наділи. Ліквідовувалося безробіття, розвинулася мережа народної освіти.

Однак встановлення автократичного режиму на західноукраїнських землях супроводжувалося масовими репресіями, які торкнулися не лише окремих представників місцевого населення, а й певних соціальних груп, насамперед інтелігенції. З осені 1939 р. до осені 1940 р. за політичними ознаками було репресовано, депортовано без суду і слідства і навіть без письмового звинувачення близько 10 % населення Західної України і Західної Білорусі. На листопад 1940 р. із цих регіонів вислали 312 тис

сімей (1 173 1,70 осіб).

Документи засвідчують, що таке масове заслання не було лише окремими зловживаннями чи порушеннями "соціалістичної законності", як це стверджували тривалий час, а завчасно підготовленим виконанням державної політики.

Трагедією обернулась "радянизація" приєднаних земель і для поляків. Справа в тому, що в ході військової акції проти Польщі були взяті в полон або інтерновані тисячі польських офіцерів. Більшість з них походила з інтелігенції - вчителів, лікарів, службовців прикордонної охорони, їх мобілізували на початку війни здебільшого в районах Східної Польщі, й вони фактично не встигли взяти участь у бойових діях. До березня 1940 р. у радянських таборах їх налічувалось 14 376 осіб. Окрім цього, у в'язницях західних областей України і Білорусі утримувалось ще 10 685 поляків, їх усіх весною 1940 р. розстріляли органи НКВС. Неспростовним доказом причетності керівництва ВКП(б) до цього жахливого злочину є рішення Політбюро ЦК партії від 5 березня 1940 p. , яке зберігалося в "Особой папке №1" спеціального архіву загального відділу ЦК КПРС і до останніх років було недоступне для істориків:

"Витяг із протоколу № 13 засідання Політбюро ЦК. Ухвала від 5. ІИ. 40 р.

І. Запропонувати НКВС СРСР: 1) Справи про тих, хто перебуває в таборах для військовополонених, - 14,7 тис. осіб колишніх польських офіцерів, осадників, поміщиків, поліцейських, розвідників, жандармів і тюремників; 2) а також справи про арештованих і тих, хто перебувають у тюрмах західних областей України і Білорусі в кількості 11 тис. осіб різних

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні