Варикозна хвороба нижніх кінцівок: клініка, лікування, профілактика
Варикозна хвороба нижніх кінцівок. Клініка, лікування, профілактика.
Варикозна хвороба поверхневих вен нижніх кінцівок є поліетіологічним захворюванням. Виділяють сприятливі й призводні фактори.
Сприятливими є ті фактори, які викликають морфологічні й функціональні зміни в стінках поверхневих вен і їх клапанах, що у свою чергу, призводить до подальшого виникнення ектазії вен.
Призвідними є фактори, в наслідок яких підвищується тиск у поверхневій венозній системі або в якому-небудь її відділі, таким чином сприяють розширенню просвіту вен і утворенню вузлів.
Сприятливі: слабкість м’язово-еластичних волокон стінок поверхневих вен і неповноцінність їх клапанного апарату можуть бути уродженими (конституційно-спадковими) і набутими.
1. Варикозна хвороба як конституційне захворювання, що передається спадково.
Причини успадкування варикозного розширення вен:
а) уроджений дефект середньої оболонки вени, який зумовлений відносним зменшенням колагенової субстанції;
б) недорозвиток і аплазія клапана великої підшкірної вени в ділянці її устя.
2. Нейротрофічна теорія виникнення варикозної хвороби.
Порушення іннервації призводить до зниження венозного тонусу, потім - до дегенеративних змін м’язово-еластичних елементів стінки судини.
3. Варикозна хвороба може розвиватись на основі слабкості глибокої фасції гомілки, що порушує умови венозного відтоку в кінцівці.
4. Ендокринна теорія виникнення варикозної хвороби
Перший шлях гормонального впливу – зниження загального тонусу судин, зокрема поверхневих вен нижніх кінцівок, у результаті нейтралізації гормонів передньої частки гіпофіза. (вазопресин).
Другий шлях – безпосередній вплив циркулюючих у крові гормонів і гормоноподібних речовин на венозну стінку.
5. Аутоімунна теорія – імунопатологічні реакції, які виникають за принципом антиген-антитіло, призводять до руйнації колагенових структур сполучної тканини і зниження стійкості венозної стінки.
Призвідні:
1. Уатруднення відтоку крові з венозної системи нижньої кінцівки.
2. Скид крові з глибокої венозної системи в поверхневу.
3. Скид крові з артеріальної системи в поверхневі вени по артеріовенозних
комунікаціях
Класифікація.
В. С. Савельєв виділяє 2 стадії варикозної хвороби поверхневих вен:
1. Стадія компенсації (А і Б).
2. Стадія декомпенсації:
а) з трофічними порушеннями;
б) без трофічних порушень.
Ускладнення (кровотеча чи тромбофлебіт) можуть виникати в будь-якій стадії, трофічна виразка розвивається тільки в стадії декомпенсації.
Стадія компенсації. А. Варикозне розширення вен при відсутності клінічних проявів клапанної недостатності основних підшкірних стовбурів і перфорантних вен.
Б. При проведенні функціональних проб виникає клапанна недостатність основних підшкірних стовбурів і перфорантних вен.
А. А. Шалімов виділяє 2 стадії верикозної хвороби:
1. Функціональна недостатність клапанного апарату.
2. Органічна недостатність клапанного апарату.
Локалізація:
1. Система підшкірних вен.
2. Система глибоких вен.
3. Комунікантні вени.
Ступінь гемолімфодинамічних розладів.
Хронічна венозна недостатність І-ІІІ ступенів.