Варшавське повстання 1944 року й Українці

під сумнів це твердження і заперечують українськість тих частин, про що ми згадували у відповідному місці. Незважаючи на те, що їхнім завданням була охорона різних військових чи стратегічних об'єктів, коли хтось із "гівіс" потрапив у часі повстання до повстанців у полон, то його поляки розстрілювали так само, як і членів СС штурмбриґади Камінського, хоча, як це твердить Крангальс, вони не були заанґажовані у жодних кримінальних злочинах.

Занадто сміливо звучить твердження Ловелла, що мовляв, "ніхто ніколи не твердив, що у здушуванні варшавського повстання брали участи з'єднані формації у роді СС-Галичина чи хочби відділів української поліції". Власне, що такі твердження робили і ще роблять деякі мемуаристи у своїх споминах чи зізнаннях. І це якраз вони викликали застереження української громадськости на еміґрації, про що згадує Крангальс,23 ба навіть і в самій Польщі, про що найкраще свідчить лист Ю. Крилача. Ми згідні однак з тим, що польські джерельні праці не обвинувачують українців у придушуванні варшавського повстання 1944 р.

Зовсім інакше виглядає справа з бриґадою РОНА, яка по своїй назві вказує, що вона українською формацією не була. Це. що в ній могли бути українці, щонайменше з походження, того ми не можемо заперечити, але в ній були й поляки, як наприклад, її командир ген. Камінський, якого один із редакторів документальних збірників назвав "ренеґатом". Мабуть були й інші, а в тому можливо, що й сам головнокомандуючий корпусом поборювання повстання, ген. Еріх фон дем Бах-Зелевський, який до 1940 р

називався тільки Зелевський. також з походження поляк, але хіба ж це вистарчає, щоб твердити, що самі поляки здушували варшавське повстання?

Відомий український совєтолог Борис Левицький, у відповідь на численні закиди поляків, що українські військові частини допомагали здушувати варшавське повстання, відповів статтею у паризькому польському журналі "Культура" п. н. "Українці і ліквідація варшавського повстання". Там він наводить цікавий приклад із власного досвіду, як виглядали українці в очах варшавських поляків. "В товаристві мойого варшавського інтеліґента, який оповідав, що його дружину "українці знасилували кільканадцять разів". На моє питання, як він міг пізнати, що це були українці, він дав таку характеристичну відповідь: "Всі вони мали скісні очі". 24

Так само інший поважний інтеліґент "професор познанського університету, лікар д-р С. інформував мене, — продовжує Левицький, — що чорний колір мундира відрізняв українських есесів від німецьких". 25

Українська спільнота так в Україні як і поза нею, а зокрема та, що живе у межах Польщі, боліє над тим, що співучасниками всіх злочинів, доконаних у Варшаві у серпні-вересні 1944, поляки називають українців, а часом виключно українців, представляючи німців, як більш гуманних. Ніхто з українців не береться твердити, що у Варшаві у той час не було взагалі українців по різних частинах, які там могли потрапити збігом-обставин, як реконвалесценти зі шпиталів, демобілізували всіх і посилали силою військового наказу. Могли бути й українці серед тих. що вчиняли злочини супроти гуманности, так само, як напевно були серед них і поляки, чи радше польське шумовиння, яке все шукає нагоди пограбувати безкарно. Жоден нарід не є вільний від виродків-злочинців і тому всі народи мають тюрми в першу чергу для своїх

1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11

Схожі роботи

Реферати

Курсові

Дипломні